1. У чому полягає значення мови як найважливішого засобу спілкування, пізнання і впливу? 2. Виділіть три основні функції, які, на вашу думку, є основними.
3. Поєднайте частини прислів’я:

1) Свій розум май, а людей однаково…
2) Розумний батько й сина спитати…
3) Гостре словечко коле…
4) Бджола жалить жалом, а людина…
5) На грубе слово – не зважай, на улесливе…
6) Словом, як шовком, вишиває, а ділом, як шилом…
7) Великий рот у вола, а говорити…
не здавайся
словом
шпигає
не вміє
питай
не соромиться
сердечко

Кожен предмет українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона, як і чимало інших оберегів, супроводжувала українця від народження до смерті.

Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте, щасливе, присвячене Богу життя.

Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях: від сіяння конопель до ткацтва полотна, кількаразового вибілювання і пошиття виробу. Тоді його оздоблювали, але нікому не давали вшивати візерунку, щоб добра доля не відвернулася.

Весільна сорочка була особливою. "У ній вінчаються і кінчаються",  - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася. Не зичилася і не бралася з чужого плеча, не продавалася, хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю, а не предметом одягу.

Апостроф треба писати у слові

Б пам"яттю

Прикметником є слово

А добра

3. У реченні «Вона, як і чимало інших оберегів, супроводжувала українця від народження до смерті.» виділений фрагмент є

В вставним сполученням слів

4. Речення «Весільна сорочка була особливою» поширене

Б означенням

5.Слово «нікому» треба писати

А разом

Кожен предмет українського національного одягу має свою історію. Так, і звичайна сорочка. Вона як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті.

Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте, щасливе, присвячене Богу життя.

Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель, до ткацтва полотна, кількаразового вибілювання і пошиття виробу. Тоді його оздоблювали, але нікому не давали вшивати візерунку, щоб добра доля не відвернулася.

Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаються і кінчаються - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася.

Не зичилася і не бралася з чужого плеча, не продавалася, хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю а не предметом одягу.