1. У реченні Вересень запалив осінні вогнища у лісах і дібровах додатком є
слово
А вересень
Б лісах
В вогнища
Г дібровах
2. Обставиною є виділене слово в реченні
А Усяка пташка своє гніздо знає.
Б Річечка лісова текла повільно і заростала травами.
В Щаслива усмішка робить маму красунею.
Г Для нашого Федота не страшна робота.
3. У реченні Мама налила в глечик сік з яблук виділене слово є
А означенням
Б додатком
В обставиною
Г підметом
4. Помилку у визначенні другорядних членів допущено в реченні
А Тихо шепочуть листям берези.
Б Повільно несе широка ріка води свої.
В Вийшов травень з гаю, нивам усміхнувся.
Г Красива осінь вишиває клени.
5. Двокрапку перед однорідними членами речення треба поставити в
реченні
А Усе в чеканні каплі роси, земля і місяць, вишні й тополі.
Б Важкі краплі роси падали зрідка і тихо в траву.
В Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита.
Г Прилетіла пташка додому, заспівала пісню знайому.
Твір на тему "Що робить мене щасливою" пропоную скласти так:
Я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. Насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. Щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. Щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.
Але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. Це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. Тоді у мене болить душа за моїх рідних. Проте минає час, проблеми минають. І у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! Я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.