1. У село йшла велика широка дорога, обсаджена деревиною. 2. До полудня біліли веселі козацькі хати. 3. По вулиці бігала громада дітей різного віку. 4. Минули церкву і завернули в бічну вулицю, де жив Тарас Жмут. 5. Відразу можна було пізнати, що неабиякий дука. 6. Цілий хутір обведений частоколом по високім рові. 7. Довкруги широкого обійстя стояли господарські будинки, стодоли, стайні на рогату тварину, обороги на сіно. 1. Скільки у тексті простих речень?
2. Складений підмет є в реченнях...
3. Складений дієслівний присудок є в реченні...
4. Вкажіть номери речень, які є складними.

- Бабусю, а що це за книга?
- Це, Петрику, наш родинний фотоальбом.
- Ого, як цікаво! Ану ж, бабусю, давай подивимося його?
- Розгортай.
- Бабусю, а це хто?
- Це, Петрику, твоя мама. Маленька ще була, приблизно твого віку. О, а он твій дідусь у військовій формі.
- Бабусю, а це ти?
- Так, Петрику.
- Ти була такою красунею!..
- А он, онучку, ти.
- Де?
- Той маленький карапуз.
- Я?
- Так, Петрику, це ти.
- Бабусю...давай закриємо той альбом... Не хочу я дивитися на себе малого. Я ж не такий. Я сильний! Я справжній чоловік!
- Гаразд.

Говорити на різних мовах (різними мовами) — не розуміти один одного. Утрачати мову — на якийсь час позбуватися здатності говорити. Держати слово — 1. Виголошувати промову, говорити. 2. Виконувати обіцянку. Поперхнутися словом — раптово замовкнути, не договорити, не закінчити якусь думку. Держати (тримати) язик за зубами — мовчати, зберігати таємницю. Гострий язик — влучна, дотепна, дошкульна, глузлива мова. Обливати брудом — несправедливо звинувачувати когось у чомусь, ганьбити, обмовляти, неславити. Переводити розмову на щось інше — заговорювати зуби. Сипати словами як горохом — говорити, не зупиняючись, дуже швидко і багато. Сипатися з язика — вимовлятися швидко та у великій кількості (про слова, фрази).