1.У якому реченні звертання виділяється комами?
А) Ти знаєш Мотре чому в нього цей рік така пшениця вродила (О. Гончар).
Б) А ви вже діждались кинула Катря (В. Винниченко).
В) Людино Якщо ти воістину людина, бережи друга свого (І. Стаднюк).
Г) То ким ти їй доводишся, га? (Є. Гуцало)
2. Розділовій знак пропущено в реченні із звертанням
А) Здавалось загримів десь в небі грім (С. Васильченко).
Б ) На світанку небо здавалось пурпуровим.
В) Літо до побачення (В. Бичко).
Г) Зайнялась зорі вузенька смужка (Л. Дорошенко).
3. Укажіть, де в реченні міститься звертання (розділові знаки пропущено).
Глядіть діточки далі від болота, а то лихо буде (Б. Грінченко).
А) На початку речення;
Б) у кінці речення;
В) у середині речення.
4.Уведіть у речення: Літо буде холодним звертання.
5.Укажіть речення, яке містить однорідні присудки
А) Птахи приносять користь і радість (3 календаря).
Б) Дерева тут одягнуті глицею і не пропускають холодного
вітру(О. Копиленко).
В) Повернулися до рідних місць білі лебеді, трясогузки, лелеки, чаплі та
сизокрилі журавлі (А.Валкова).
Г) Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, в завтрашнє, в безкрає (Л.
Дмитерко).
6.Знайдіть речення, у якому зайвий розділовий знак поставлено між
однорідними членами речення
А) Після першого весняного дощу все навколо зеленіє (А Валкова).
Б) Ось вода вийшла з берегів, затопила луки, загрожує поселенням
(Є. Гуцало).
В) Сині тумани вкривають поля, сади, луки, й ліси (70. Старостенко).
Г) Працею людина і сильна, і красива (О. Гончар).
7.Визначте, які однорідні члени речення стоять після узагальнюючого
слова.
Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горах. (Марко Вовчок).
А. Однорідні підмети;
Б. однорідні додатки;
В. однорідні обставини.
8.Визначте, які однорідні члени речення стоять після узагальнюючого
слова.
Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
А. Однорідні підмети;
Б. однорідні додатки;
В. однорідні обставини.
9.Доберіть до другорядного члена речення однорідний член - обставину.
У полі закінчили копати картоплю.
10. Напишіть листа своєму другу про екскурсію, використовуючи
звертання та вставні
Як же виховати в собі сміливість? Як мені здається, першим ділом слід провести з самим собою певну психологічну роботу. Потрібно представити у власному розумі ситуації, коли тобі може знадобиться проявити сміливість. Наприклад, детально уявити, ніби ти йдеш по вулиці і бачиш, як когось б’ють або аналогічну ситуацію. Смілива людина в такому випадку завжди прийде на до боягузлива ж швидше сховається, щоб не постраждати.
Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.
Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.