1. Укажіть речення, яке складається із чотирьох частин:
А Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче
вигойдувався букет тонких пахощів.
Б У темряві траплялись ягоди, але вони проходили мимо дивною ходою, начебто теж ступали по
дну прозорої річки, яка обтікала їх з усіх боків хвилями тугого повітря.
В І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються з душі, адже під
спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.
Г Було це десь там, біля Таврії, в степах, де гнеться ковила, де обрій піниться отарою.
2 . Складне речення із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком – це
А Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. (В.Симоненко);
Б На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є. (В.Александров);
В З вітром шепочуться квітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний
зійшов. (В.Сосюра)
Г Вітер на травах квітне, і хвиля у берег б’є, бо в серці моєму рідне було і сьогодні є...
(В.Підпалий)
3 . Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком - це
А Достигло літо, налилося жито, і звідусіль ідуть чужі женці. (О.Ольжич.);
Б Б’ється серце чуло, як світиться вікно – все давно минуло... (В.Сосюра.);
В Отак мені привиділось сьогодні, коли вертавсь уранці від ріки: каштан – неначе церква великодня.
(Є.Гуцало).
Г Шкільне минуле в пам’яті озвалось: писав я «мати» в зошиті, й мені таким широким слово це
здавалось, що думав я — воно у множині. (А. Бортняк)
4. Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком - це
А Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас, не повернуть. (В.Сосюра.);
Б Знаю я, моє не згасне ім’я: кров свою віддав пісням моїм я, що мене продовжать у житті. (В.Сосюра.);
В Вже травень засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його люблю, що
передать не в силі в закоханих словах усю любов мою! (В.Сосюра.).
Г вали півні опівнічні, і село потонуло у сні, тільки ніч, безовидна, як вічність, не дає забутися
мені.( І. Гнатюк)
5. Схемі [ ], [ ], і [ ]. відповідає така складна синтаксична конструкція:
А Над річкою в чистім полі могила чорніє де кров текла козацькая, трава зеленіє. (Т.Шевченко.);
Б Мелькають червоні жупани вирує кипить Дніпро і Байда стріляє в султана підвішений за ребро.
(В.Симоненко); В Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок.
(М.Стельмах.).
Г Людське життя не заміліє зробіть лиш те що по усі хто про безсмертя мріє хай схиляться до
споришу.( М. Руденко)
Відповідь:
Пояснення: А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.
Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.
Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!
Объяснение:
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава. В день шанування пам’яті Нестора-Літописця ми святкуємо День української мови і писемності. І щорічно, відзначаючи це свято, гуртуємось задля відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду.