1. Укажіть складне речення (розділові знаки пропущені):
а) Сонце піднімається все вище світить яскраво більше тепла посилає на землю.
б) Улітку опадів мало тому невеличкі річки пересихають.
в) Півень злетів на пліт і заходився на все горло кукурікати.
2. Укажіть складне речення, в якому речення незалежні одне від одного:
а) Осінь покаже, а весна своє скаже.
б) Ти вже знаєш, що Земля має кулясту форму і нахилену вісь.
в) Коли лисиця викрала з кубельця їжаченя, старий їжак вирішив покарати лиходійку.
3. Укажіть складне речення, в якому одне речення залежить від іншого:
а) Була відлига, із горбка збігали струмочки талої води.
б вовк, дикий кабан і я щоб ти прийшла зі своїм паном Коцьким до нас
на обід.
в) Олеся скрикнула й побігла щосили далі, та бігла вона недовго.
4. Укажіть речення, в якому правильно розставлені розділові знаки:
а) Так і літо минуло і вже поповзла до діда всяка комашня, та дрібні тваринки прощатися з
ним на зиму.
б) Над річкою Тясмином, що розливалася нешироко й багнисто, притулився хутір
Хмельницький.
в) Прилинув вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав.
5. Укажіть речення з прямою мовою (окремі знаки пропущені):
а) Незабаром прийшов мисливець подивитись чи не потрапив, бува, вовк у пастку.
б) Князівна собі й думає як би вісточку додому подати і на волю до батька дістатися.
в) Що зі мною буде турбують думки дитячу голівку.
6. Установіть відповідність між реченнями та схемами (розділові знаки пропущені):
а) Може поб'ємося об заклад запитав один із сеньйорів. 1. "П!" – а.
б) Які у вас гарні чобітки бабусю захоплено вигукнула Оля. 2. А: "П".
в) Гном поцікавився Можна взяти для Мурки кілька сухариків. 3. А: "П?"
г) Сторож відповів Нічого я в підземеллі не знаходив. 4. "П?" – а.
7. Виконайте синтаксичний розбір речення
Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях надо
Відповідь:
ОМОГРАФИ: 2. На ліжка послали чисту, накрохмалену білизну (Коз.). 6. Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола (Цюпа).
ОМОФОНИ: 4. Холодов сів перед дзеркалом, щоб покласти грим (Дмит.). 8. Ледве лисичка вихилила голову з нори, аж тут рушниця грим! (Фр.).
ОМОНІМИ: 1. Самовар радісно клекотів і випускав пару (СТАН ВОДИ) (Коцюб.). 3. За балом бал (ПРИЙОМ ГОСТЕЙ) у генерала, за генеральшою чимала орда панів і паничів (Шевч.). 5. Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою (ДВА) променисто-цікавих очей (Коцюб.). 7. Меншого бала (ОЦІНКА) як «п'ять» ніколи не одержував (Донч.).
Пояснення:
Відповідь:
Пояснення:
Собор Паризької Богоматері... Серце Парижа... Собор будувався протягом декількох людських поколінь — із XII до XV століття. Тут збереглася народна пам'ять, вікові традиції. Камінний архітектурний літопис ніби промовляє до людини і передає їй усе, що сталося протягом багатьох віків існування великої столиці світу.
Віктор Гюго торкається своїми тонкими пальцями каменя Собору, і перед його очима постають різні сцени: він ніби чує голоси демосу, який вимагає хліба та видовищ, який не хоче дивитися нудні вистави Гренгуара, а залюбки влаштовує власні сміхотливі змагання. Бідняки, цигани, священики, торговці, аристократи, члени королівської родини — кого тільки не бачив цей Собор за час свого існування! Багато про що може розповісти Собор. Письменник уміє слухати й бачити. Останнім часом він навчився чути цю велетенську храмину. Із різних кутків долинають звуки й кольори. Он там невеличке віконце, де чаклує Клод Фролло, а он на височенній дзвіниці промайнула постать Квазімодо. Що там біленьке за колоною? Так-так, це ж маленька кізочка Есмеральди!
...Письменник у відчаї. Ось уже пройшли місяці, відведені на написання роману, завершується термін його здачі — 15 квітня 1829 року, та не написано ще жодного слова до обіцяної книги. Гюго сідає за письмовий стіл, примушує себе писати, але робота не йде. Відстрочка. Видавець погодився на іншу дату — 1831 рік, але далі він терпіти не буде, і письменникові доведеться платити за порушення договору. Як на зло, примусити себе писати нелегко. Зрештою, Віктор Гюго вирішує сам себе засадити в домашнє ув'язнення: він купує пляшку чорнила та плетений сірий костюм (а костюм для виходу в світ замикає в шафу на ключ) і вирішує нікуди не виходити з дому доти, поки не напише роман. Але поступово добровільне ув'язнення стає не примусовим, а бажаним. Те, над чим думав Гюго протягом декількох років, ті історичні матеріали, над якими працював, ті фантазії, які збуджували іноді його уяву серед ночі чи то білого дня — все те раптом виструнчилося і почало перетворюватися на незвичайний роман. Гюго поринув в епоху середньовіччя. Він занурився в давню епоху та ніби сам став собором, який і споглядає на все, що відбувається навколо, і переживає за те, що діється. Собор усе знає, тільки потрібно відчути його...