1. Установіть відповідність між реченням і другорядним членом у ньому.
1. відокремлена А Сумно і мовчки тоді похилилася квітка, листям своїм
прикладка тремтячи в передсмертнім конанні.
2. відокремлений додаток Б І пахне раннім сонцем і медком земля, легким
серпанком оповита.
3. відокремлена обставина В І сон мене так ніжно обійма, що, окрім сну, не
хочеться нічого.
4. відокремлене означення Г Вже й молодик ішов за гору та зачепивсь за осокір.
Д Іду я, степів перехожий, радію од щастя та землі.

Перше слово «мама» людина каже рідною мовою, вивчає українські літери, складає з них слова, поповнює свій словничок. Українська мова — наймелодійніша і найбарвистіша у світі! Це мова нашого народу, це мова, котрою я спілкуюся. Неможливо передати словами усі барви рідної мови — її треба чути, вивчати, знати. На жаль, деяка частина українського народу не знає рідної мови і спілкується російською, але в цьому немає ніякого злочину. Якщо зручно, то нехай розмовляє, це краще, ніж чути суржик. Від змішування української і російської страждають обидві мови.У мові одухотворяється весь народ і вся його Батьківщина, народний дух... Усі природні явища: бурі і грози, дощі і сніги — відбиваються в рідній пісні, в рідних мелодіях. Краса української мови живе у творах письменників. Саме вони змогли передати нам її красу, саме це і є підґрунтям для української літературної мови. Але у творах відбивається не тільки краси природи і природних явищ, а ще й уся історія духовного життя народу. Кожне покоління передає наступному свої надбання, здобуті протягом життя. У цю скарбницю рідної мови складають плоди сердечних рухів і «мелодію душі», плоди історичних подій, сліди пережитого горя і пережитої радості — все це народ зберігає у рідній мові. Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший засіб, що з'єднує минулі, теперішні і майбутні покоління.У житті є багато поганого, інколи зло перемагає добро. Але мову, безперечно, відносимо до добра! Тому шануй і поважай українську мову! Використовуй у розмові тільки добрі слова, не лайся і не сварися! І тоді ще однією доброю людиною у світі стане більше!

.

Кожен з нас повинен пишатися вже тим, що він - українець. Наша мова повинна бути єдиною мовою у нашому серці. Як сказав Микола Гоголь: "Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла". Це дійсно так. Дійсно наша мова надзвичайно милозвучна. На тему патріотизму можно говорити вічно, але ніякі слова не замінять почуття. Казати можна все, а от тільки почуття виказують справжнє відношення до своєї батьківщини. Все залежить саме від вашого ставлення до України. 
Таким чином можно зробити висновок про важливість не говорити, що Україна - це невід`ємна частина кожного з нас та навпаки, а головне - це відчувати. Головне відчувати, що саме в нас живе Україна.