1)вір своїм очам, а не чужим словам. 2)вовків боятися – в ліс не ходити. 3)дарованому коневі в зуби не .4)дурневі закон не писаний. 5)живий про живе й думає. розібрати в них всі прислівник як частини мови нужно
Зима — чудова, світла, велична пора року. З першими сніжинками, з криком птахів, що відлітають в теплі краї, вступає зима в свої права. Скільки неймовірних емоцій, радості та щастя вона приносить дітям і дорослим!
Неймовірний хоровод сніжинок, біле снігове покривало, одягнені в сніжні наряди дерева, прозорий лід річок і озер — тільки взимку можна милуватися і захоплюватися такою красою.
В жодну пору року не зустрічається стільки різноманітних і активних заходів, як в зимовий період. Катання на ковзанах, лижах, санях, сноуборді; гра в сніжки, ліплення снігової баби — скільки чудових і захопливих розваг можна організувати в зимовий час на свіжому повітрі!
А чого варте найочікуваніше та улюблене усіма зимове свято — Новий рік. Всі із задоволенням і передчуттям чудес чекають настання цього казкового свята. Масу позитивних емоцій приносить і Різдво Христове зі славним звичаєм маскараду й ворожіння.
Зима — по-справжньому чарівна й казкова пора року, яка дарує багато чудес, відкриттів і звершень.
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Зима — чудова, світла, велична пора року. З першими сніжинками, з криком птахів, що відлітають в теплі краї, вступає зима в свої права. Скільки неймовірних емоцій, радості та щастя вона приносить дітям і дорослим!
Неймовірний хоровод сніжинок, біле снігове покривало, одягнені в сніжні наряди дерева, прозорий лід річок і озер — тільки взимку можна милуватися і захоплюватися такою красою.
В жодну пору року не зустрічається стільки різноманітних і активних заходів, як в зимовий період. Катання на ковзанах, лижах, санях, сноуборді; гра в сніжки, ліплення снігової баби — скільки чудових і захопливих розваг можна організувати в зимовий час на свіжому повітрі!
А чого варте найочікуваніше та улюблене усіма зимове свято — Новий рік. Всі із задоволенням і передчуттям чудес чекають настання цього казкового свята. Масу позитивних емоцій приносить і Різдво Христове зі славним звичаєм маскараду й ворожіння.
Зима — по-справжньому чарівна й казкова пора року, яка дарує багато чудес, відкриттів і звершень.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.