1. визначити, до якого виду воно належить подане речення: козацькому роду нема переводу (народна творчість). а означено-особове речення. б неозначено-особове речення. в узагальнено-особове речення. г безособове речення. 2. указати речення, де неправильно розставлено розділові знаки. а він вийшов з дому, спокійною, ласкавою, ніжною материнською усмішкою. б мово ненина, батьківська мово, що здолала найтяжчі віки, що засяяла так веселково, перелившись в пісенні рядки. в і золотої й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої. г зрозуміло, цією теоремою піфагор найбільше уславився серед ів. 3. вказати варіант із неузгодженими означеннями. підкреслити їх. а хлібозбиральні машини, черги за квитками. б погляд з-під брів, газета без оголошень в русло дніпра , широкий степ. г суха деревина, пальто аж до п′ят.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
Добре слово зігріває душу і серце. Коли ми говоримо приємні слова співрозмовника приємно, добрі слова це компліменти, благодарствованіе і т.д. Вам приємно коли вам співрозмовник каже що ви красиво виглядаєте, смачно пахнете, що у вас гарна кімната, чиста кімната. Оссобенно приємно коли такі слова говорять батьки, брати, сестра. Якщо кожна людина буде говорити добре слово перед людством буде добрим. Сказати добре слово легко, а співрозмовнику приємно.
Я думаю що добрі слова показують ваші виховання, характер. Якщо в доброму слові немає правди, то воно не добре