1. Я сказав: не любиш ти! Стала. Глянула. Промовила (П. Тичина). 2. Тумани линуть Вгору, вгору, а хмарт вниз (П. Тичина). 3. Повернувся, хоч тебе й не кликала. А слідом
весна моя заблукана (0. Теліга). 4. Але для мене у святім союзі душа і тіло, щастя зго-
стрим болем (0. Теліга). 5. За вікнами день холоне, "У вікнах - перші вогні... (О. Теліга),
6. І десь там юрми, натовпи, там люди! Там зорі в небі чисті, як ромеи (Л. Костенко),
7. Таке було гарнесеньке хлоп'ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко (Л. Костенко).
8. І обнявся сміх з журбою, ненависть - з любов'ю... (В. Симоненко).
1. У неволі дитинча панди не зазнало ніяких нещасть, які могли зустрітися їй у живій природі. / Не воля, а рабство спіткало заробітчанина на чужині.
2. Між мною і моїм товаришем відчувалась незгода. / Не згоду, а заперечення висловив солдат.
3. Усякими правдами й неправдами учень намагався отримати гарну оцінку. / Не правда, а брехня лунала з його вуст.
4. Необережність на воді може призвести до трагедії. / Чоловіком керувала не обрежність, а недбалість.
своему брату Александру: «Ты написал пьесу? [...] Мой совет: в пьесе старайся быть оригинальным и по возможности умным, но не бойся показаться глупым; нужно вольнодумство, а только тот вольнодумец, кто не боится писать глупостей. Не зализывай, не шлифуй, а будь неуклюжи дерзок. Краткость — сестра таланта» (Поли. собр. соч.Т. XIV. М..1949).
Цитируется как совет (пишущему, говорящему) быть кратким, излагать только суть дела (шутл.-ирон.).