1. Яке слово доречніше? Верховна Рада (ухвалила, прийняла) закон про збереження енергії.
Депутат (порушив, підняв) надзвичайно актуальне питання.
На зборах ухвалили (правильне, слушне, доречне, вірне) рішення.
Я отримав номер (абонементської, абонентської) скриньки.
Олена справляє (афектне, ефектне) враження.
Нема потреби (доводити, доказувати) слушність нашого рішення.
(Тривалий, довгий) час ми листувалися.
(Насамкінець, на завершення, на заключення) своєї промови хочу підсумувати сказане.
Він не спеціаліст у цій (галузі, області).
Агроном (вважає, рахує) доречним висівати цього року еспарцет.
Якщо не рахувати (не враховувати) класиків, то такого повного видання творів одного автора ще не було.
Юнак цитував з пам’яті, (не дивлячись, незважаючи) у книжку.
(Незважаючи, не дивлячись) на погоду, екскурсія відбулася.
(Наступний, слідуючий) промовець погодився з доповідачем.
До заяви додати (такі, слідуючі, наступні) документи.
Молодий спеціаліст (порозумівся, зустрів розуміння) з колегами.
Треба (лікувати, лічити) наші душі високою поезією.
Прем’єр (відрекомендував, представив) присутнім нового міністра.
Лев Толстой: життя і творчість.
"Щоб жити чесно, потрібно рватись, путатись, битись, помилятись починати й кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій - душевна підлість".
Ці слова Толстого багато чого пояснюють в його житті і творчості.
"Жити чесно" у розумінні Толстого означало перш за все жити не для себе одного, а а для людей, їхнього блага і щастя.
Толстой рано втратив і батька, але пам’ятав його добре. Учасник походів 1813- 1815рр. Батько Толстого належав до числа поміщиків
що критично ставилися до уряду: він не забажав служити ні в кінці царювання Олександра І, ні при Миколі.
"Зрозуміло, я нічого того не розумів в дитинстві, - згадував пізніше Толстой, - але я розумів те, що батько ніколи ні перед ким не принижувався, не змінював свого жвавого, веселого і часто насмішкуватого тону. І це почуття власної гідності, яке я бачив в ньому, збільшувало мою любов, моє захоплення перед ним".
Вихователькою осиротілих дітей Толстих (чотири брати і сестра Марійка) стала далека родичка сім’ї Тетяна Олександрівна Єргольська. "Найважливіша особа в змісті впливу на моє життя" - говорив про неї письменник. Тітонька, як її називали вихованці, була людиною рішучого і самовідданого характеру.
Дитинство, отроцтво і юність Толстого знайшли відображення в його повістях, які так і називаються - "Детство", "Отрочество", "Юность" - і складають автобіографічну трилогію.
І суспільні погляди дев'ятнадцятирічного Толстого були серйозніші, ніж погляди героя "Юности". Судячи по його щоденнику, Толстой в цей період приходить до думки про аморальність деспотизму, гостро відчуває свою особисту відповідальність за безправність і убогість селян.
Проте Толстой не дає читачеві можливості обманути себе втішною, але не правдивою думкою: "Джерело зла - злі люди". Герої Толстого не схожі на шахові фігури білі чи чорні; вони не уособлюють тільки добро чи тільки зло. Живі люди, вони міняються, в душі їх, як виразився Пушкін, "благо змішане зі злом"
Видатний письменник гостро відчуває недоліки сучасного йому суспільного ладу. Восени 1881 року він переїжджає з сім'єю в Москву і ось як передає в щоденнику свої перші враження: "Сморід, каміння, розкіш, злидні. Розпуста. Зібралися злодії, що пограбували народ, набрали солдат, суддів, щоб оберігати свою оргію і бенкетують".
Пристрасне викриття існуючого ладу поєднувалося у великого письменника з проповіддю всепрощення, непротивлення злу насильством. Зі злом, на його думку, потрібно боротися не революційним шляхом, не мірами насильства, а іншими засобами.
Головне з них - моральне самовдосконалення кожної людини. Завдання людини в житт свою душу, стверджує Толстой; щоб свою душу, треба жити по-божому, треба відректися від усіх благ у житті, трудитися, скорятися, терпіти і бути милосердним.
Один з останніх значних романів Толстого - "Воскресение" - був написаний 1899 року. В складному, розгорнутому періоді висвітлені різні сторони життя, протиставлених одна одній.
Таке злиття різних елементів характерне для всього твору. Роман вміщує основні його мотиви: викриття несправедливо влаштованого людського суспільства і тему відродження, пробудження до нового, справжнього життя, пробудження не тільки весняної природи, але й людської душі, що воскресає.
Роман "Воскресение" - один з найвидатніших творів критичного реалізму.
Великий письменник клеймить позором палачів-карателів селянських повстань після революції 1905 року у статті "Не могу молчать" (1908). Толстой безстрашно викриває недоліки тогочасного суспільства в статті-нарисі "Неужели так надо?" (1901).
Але були причини, що викликали в душі Толстого душевний розлад, отруювали останні роки його життя: порваши з поглядами превілегійованих класів, він продовжував жити в відразливому йому середовищі барської хати, поміщицької садиби, сім" я його володіла землею.
7 листопада 1910 року Толстой помер.
Багатотисячний натовп проводжав труну письменника в Ясну Поляну.
Згідно з давно висловленим проханням Толстого, його було поховано там, де колись приховувала свою велику таємницю "зелена палочка".
У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
між приголосними: наш учитель, десь у хлібах кричав перепел;
на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).
В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:
між голосними: У нього в очах засвітилася відрада (Панас Мирний);
на початку речення перед голосним: В очах його жила надія;
після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко).