1.який відокремлений член речення вжито у наведеному реченні? дарунок його, замість захоплення й подяка, викликав лише глумливу гримасу уст.а) відокремлений додаток; б ) відокремлена прикладка.2. як називаються обставина, виділена у поданому реченні? наша хата під горою, край долини, у вишневому садочку та в (я. щоглі. )а) відокремлена обставина; б) відокремлена уточнююча обставина. 3. у которому реченні вжито відокремлену прикладку? 1. але не нам, поетам, бранцям долі,спинити чи засуджувать прогрес.2. але передусім шевченко, звичайно, поет.3. поете, не хвались, чи маєш хліб, чи ні! а) у першому; 2) у другому; 3) у третьому. 4. за яким правилом відокремлюють означення, виділені у наведеному реченні? велика сльоза, чиста і всепрощаюча, наче впала в западину змарнілої щоки.а) є поширеним і стоять після означуваного слова; б) стоять після означуваного слова, перед яким є узгоджене означення.5. доповнити правило. відокремленими називають членами речення, які .6. від поданих дієслів утворити дієприкметники і дієприслівники. до утворених форм дібрати залежні слова.згуртувати, забути, виправити
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Объяснение:
Поставь лучший ответ
ответ:Я думаю, що писати грамотно потрібно з кількох причин.
По-перше, для того, щоб економити час інших людей. У нашій мові є багато схожих слів за звучанням, але абсолютно різних за змістом та написанням. Крім того, іноді заходиш в Інтернет і дивуєшся, прийшло повідомлення з текстом: «превед, кадила». Відразу ж здогадуєшся, що «превед» – це «привіт», а далі приходиш в ступор і намагаєшся зрозуміти, що значить друге слово, згадуєш, що в церкві є якесь кадило, з яким ходить священик і розмахує ним. Далі думаєш, може бути, це повідомлення написав якийсь сектант або масон, або це слово – якась новомодна лайка, а хвилин через п’ятнадцять доходить, що «кадила» – це «як справи». Для того, щоб не шокувати своїх рідних і близьких, економити їхній час і нервові клітини, просто необхідно писати грамотно.
По-друге, грамотна орфографія – це ознака освіченості людини, її культури. Потрібно писати без помилок, щоб тебе вважали освіченою, культурною людиною.
По-третє, правила орфографії придумали за багато років до нас, значить, це необхідно, значить, багато хто переконався на практиці, що без них не можна, як без законів у державі.
Грамота необхідна скрізь і всюди, і та людина, яка вміє правильно писати, завжди зможе висловити свою думку.
Объяснение надеюсь