1.Із поданих пар простих речень за зразком змоделювати речення, ускладнені відокремленими означеннями. Зразок. Заходимо до напівосвітленого храму. Храм сповнений музикою органа (О. Балабко). — Заходимо до напівосвітленого храму, сповненого музикою органа.

1. Чорний верх робив поставу княгині Ольги врочистою і стрункою. Цей верх був розшитий білими перлами (Р. Іванченко). 2. Нині ця пам’ятка нашої культури ХІ століття зберігається в приміщенні національної бібліотеки Франції. Ця пам’ятка названа Реймським євангелієм (О. Балабко). 3. Чарувала думку поета краса придунайських просторів із скіфськими могилами, гаями. Ці могили, гаї були вкриті пізньою осінньою позолотою (І. Пільгук). 4. Це старовинне козацьке полкове місто Переяслав тепер було зруйноване, занедбане. Місто Переяслав було колись красиве й горде (Д. Чуб). 5. Олександр Вертинський став виразником музичного обличчя Парижа 20–х - початку 30–х років, співаком. Співак був популярним у всій Європі (О. Балабко).
Визначити, до яких членів речення відносяться відокремлені означення і чим виражені.
До іть будь ласка !!​

Відповідальність – це така річ, яка не існує сама по собі, а завжди розглядається у певному контексті. Деякі погляди на відповідальність у нашому суспільстві настільки масштабні, що визначити правильну чи не правильну поведінку людини досить складно. Чим більше відповідальність, тим менше людина спроможна щось змінити і вплинути на те, за що вона відповідає. Іноді саме для того, щоб зменшити свою відповідальність, люди навмисно збільшують масштаб справи таким чином, що потім майже неможливо знайти тих, хто відповідає за ті чи інші події. Людину можна назвати справжнім і повноцінним членом нашого суспільства лише тоді, коли вона здатна відповідати за те, що вона робить. Людина завжди повинна відповідати за свою поведінку, за свої вчинки, міцно тримати в руках свою долю, бути готовою до будь яких випробувань, постійно прагнути до перемог у особистому житті. Якщо у людини немає відповідальності, у народі кажуть, що, по суті, це лише передмова, а не повноцінний член сучасного суспільства. Відповідальність – це обов’язок людини перед кимось або перед чимось. Наприклад, громадський обов’язок, совість і честь, життєва позиція та відношення до оточуючих згідно з суспільних моральних норм і принципів є мірою нашої відповідальності перед суспільством. Крім того, кожна нормальна людина повинна вміти керувати собою, своєю поведінкою та постійно самовиховувати себе. Самовиховання також є проявом
Багато поколінь наших предків жило та діяло за девізом «Я відповідальний за все!». Орієнтуючись на це гасло, вони ставали справжніми людьми, здатними на подвиги заради інших людей, заради рідної Батьківщини. Під час Великої Вітчизняної війни наші співвітчизники, втративши ноги, билися з ворогом, навчившись управляти літаками, а після війни – машинами і тракторами, а втративши руки не впадали у відчай і ставали видатними письменниками, художниками і іншими відомими людьми. Вдавалися їм такі подвиги, перш за все, завдяки великій відповідальності перед собою, перед своїми близькими і оточуючими їх людьми. Слід сказати, що виконувати обов’язок перед родиною, друзями, оточуючими нас людьми, перед Батьківщиною, достатньо складно. Для того, щоб уникнути відповідальності і виконання обов’язків знаходиться досить багато причин. Буває, не хочеться рано вставати, бо вчора пізно ліг, не має настрою поважати батьків, не хочеться виконувати домашнє завдання, бо болить голова, не хочеться нічим займатися, бо для цього немає відповідних умов, тощо. Ті, хто дотримуються таких поглядів і живуть за такими правилами, нажаль, не розуміють, що достойні умови для свого життя повинні створювати вони самі і в цьому покладається їхній обов’язок, цим визначається рівень їх відповідальності. І тільки від самої людини залежить, чи зможе вона здійснити свої мрії і досягти своєї мети. Головне у житті – не тільки визначити собі мету, але й якомога більше сприяти її досягненню. Не менш важливо навчитися планувати свої справи і організовувати своє життя так, щоб встигати робити все, що намічено. Але при цьому не слід забувати про інтереси оточуючих людей, бо ще одним обов’язком є обов’язок не відокремлювати себе від інших, не відокремлювати своє життя від життя суспільства, бо інакше життя людини буде беззмістовним. Людина покликана жити так, щоб її життя було не тільки на особисте благо, а й на благо оточуючих, на благо свого рідного народу, своєї Батьківщини. Людина покликана відповідати за свої вчинки не тільки перед собою, а перед тими, кого вона любить і поважає. А для того, щоб відчувати себе Людиною з великої літери, треба приносити якомога більше радості і щастя у життя інших людей і разом з тим відчувати свою відповідальність за усі свої вчинки і свою поведінку.

Найбільший пам'ятник Кобзарю у світі

У славному місті Дніпрі (яке нещодавно називалося Дніпропетровськом), на Монастирському острові (який раніше був Комсомольським) височить пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку - нашому великому Кобзареві. Поет стоїть на високому постаменті і нібито дивиться на води могутнього Дніпра, тримаючи у руці свиток з поезіями.

Цей пам'ятник є найбільшим пам'ятником Шевченку не тільки в Україні, але й у світі. Висота статуї сягає 8 метрів 30 сантиметрів, а вага її аж 55 тон. Встановлений у 1959 році, пам'ятник кілька років тому був реконструйований. На постаменті є напис: "І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом. Т. Г. Шевченко".

Розташований цей монумент у дуже гарному місці. Монастирський острів є улюбленим місцем відпочинку городян, тому тут завжди багато людей, особливо у вихідні. На невеличкій площі, що оточує пам'ятник, завжди людно. Граються дітлахи, на лавах сидять бабусі та матері з візочками. Тут часто призначають побачення. За традицією сюди приходять фотографуватися молодята. Якби пам'ятник Шевченку міг це бачити, він, напевно, був би задоволений.