1 Закінчи речення: Займенник...

А Указує на предмети, ознаки і кількість, але не називає їх.

Б Називає предмет | Відповідає на питання хто? що?

В Називає кількість предметів і їх порядок при лічі
Г Називає дію предмета і відповідає на питання що робити?
2. Визначити речення, у якому немає займенників.

А У всякім подвір'ї - - свої повір'я (Пар. творчість).

Б Хвилина годину береже (Нар. творчість).

В Хороший товар сам себе хвалить (Нар. творчість).

Г За добру справу всі люди беруться (Нар. творчість).

3. Визначити рядок, у якому займенники при відмінюванні мають приставний п.
А Ми, вони, він.

Б Себе, жодний, сам.

В Що. скільки, чийсь.

Г Всякий, цей, щось.

4. Визначити рядок. у якому всі займенники пишуться разом.

А Невідь/кому, де/хто, казна/що, ні/скільки.

Б Аби/хто, аби/якого, бозна/що, бозна/чого..

В Скільки/сь, де/чий, аби/що, ні/хто.

Г Хтозна/хто, хто/небуль, невіль/якому, бозна/чим.

5 Визначити рядок, у якому всі займенники відмінюються як приметники.
твердої групи.

А їхній, який, ніякий.

Б Я, воно, що.

В Всякий, інший, жолний.

Г Вона, шось, котрий.

6. Визначити рядок, у якому всі займенники стоять у формі давального відмінка.
А Мені, він, якийсь, щось.

Б Вопа, тобі, моїй, нічого.

В їй, якомусь, ніякому, йому.

Г Нашому, твій, я, будь-хто.

7. Визначити рядок. у якому частка ні з усіма заперечними займенниками
пишеться окремо.

А Ні/що, ніз/чим, ні/чого, ні/в/кого.

Б Ні/з/ким, ні/в/чому, ні/для/кого, ні/в/них.

В Ні/ким, ні/який, ні/за/що, ні/на/що.

Г Ні/до/чого, ні/який, ні/з/ким, ні/кого.

8. Додаванням часток аби-у дезу «сь, будь-, «небудь, казна», хтозна- до питальних
займенників утворюються.

А Означальні займенники.

Б Неозначені займенники

В Заперечні займенники.

Г Вказівні займенники

9. Установити відповідність між виділеними в реченнях займенниками

і синтаксичною роллю, яку вони виконують.

А У всякого діла -- свій початок. 1 Підмет.
Б Кожний на своє колесо верне. 2 Присудок.
В Кого почитають, того й величають З Додаток.

ГЯбувнея. 4 Означення.

10. Установити відповідність між займенниками та їх розрядами за значенням.
А Кожний, жодний, самий, весь. 1 Присвійні.
Б Аніякий, ніщо, ніхто, ніскільки. 2 Означальні.
В їхній, наш, мій, свій. 3 Питальні.

Г Котрий? що? чий? скільки? 4 Заперечні.

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

Нації помирають не від інфаркту: спочатку їм віднімає мову" "Мова - це не засіб спілкування, це б життя"

"Мислити і пізнавати світ можна тільки рідною мовою"

"Аксіоматичним є те, що знання державної мови є обов`язковим, це наше логічне і етичне ставлення до української мови як державної"
"Той, хто не говорить державною мовою країни, у якій живе, або гість, або найманець, або окупаний..."
«Людські мови – як і все у природі – мають свої характерні риси, своє неповторне лице, свій образ. Має такий образ і українська мова. Який він, цей образ? Українська мова сьогодні – це арена боротьби між уявою і штампом, між пошуком і зашореністю, між летом і повзанням…» Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова – до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською, своєю мовою. Серед них – світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво, визнане в усьому світі. Україна дала людству геніальних мислителів, поетів. Українська мова – сформована цивілізована, працьовита, талановита. І ця нація перестає бути нацією, відхрещується від себе, від своєї мови, від того, що є скарбом душі і думки. Історія дала нам шанс.

Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути МОВІ, залежить від кожного з нас. Щоб стати нарешті собою, а не придатком до когось, щоб створити незалежну й міцну економіку, багату культуру, науку, суспільство, потрібно насамперед відродити нашу мову.

Стереотип українська мова має два осереддя: перше – милозвучна мова, навколо якого групується визначення української мови як приємної, м’якої, лагідної, материнської, друге – державна мова, до якого тяжіють визначення нормативна, літературна, жива, сучасна, перспективна.

Рідна мова - найкоштовніший скарб, найцінніший дарунок і наймогутніший оберіг. Мова для людини - що крила для птаха: він їх не почуває, але без них ніколи не здійметься до небес.

Тема збереження рідної мови, рідного слова актуальна в наші дні, а в нашому місті особливо. Прикро чути, як молоді люди соромляться говорити рідною мовою, зраджуючи цим себе, свою родину, свій рід...А тим самим втрачаючи свою людську гідність, бо мова є осереддям людської гідності. Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови, таких людей можна назвати мовними мутантами. 

Мова – явище космічне. Бо слово – струмопровід космічної енергії.

- Що таке слово? – Запитуєш себе. І чіткої відповіді дати не можеш.

- Ну що б здавалося слова?

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує.