1. Замініть подані словосполучення на синонімічні з прикметником за зразком). Вимовте утворені словосполучення й запишіть. Підкресліть орфо- пах приголосних граму арк Рідина для port
Відповідь: 1)"Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий козарлюга".
2)Не доїжджаючи двічі три версти до Києва, подорожні звернули в гай, на доріжку, що вела до Череваневого хутора, Хмарища.
3)Хмарище було оточене гаями, як хмарами, нагадувало невелику фортецю — з баштою, дубовими воротами, добрим пилом навкруги.
4)"Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов заряз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся.
5)Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів... над українцями, за наругу католиків і уніатів над греко—руською вірою".
Автором цього глибокого вислову є Мати Тереза. Приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.
Якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. Це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю. Дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. Кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. Варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.
Адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. В ньому нічого не має зайвого. Тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. Не марнуй свого скарбу! Живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!
Відповідь: 1)"Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий, по одежі і по своїй бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий козарлюга".
2)Не доїжджаючи двічі три версти до Києва, подорожні звернули в гай, на доріжку, що вела до Череваневого хутора, Хмарища.
3)Хмарище було оточене гаями, як хмарами, нагадувало невелику фортецю — з баштою, дубовими воротами, добрим пилом навкруги.
4)"Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов заряз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся.
5)Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів... над українцями, за наругу католиків і уніатів над греко—руською вірою".
Пояснення:нашол
Автором цього глибокого вислову є Мати Тереза. Приклад людяності, милосердя та істинного освідомлення життя.
Якщо поміркувати, то єдине, що беззапереречно належить усім нам, це життя. Це найвища цінність, якою володіємо ми, починаючи з перших хвилин і закінчуючи останньою миттю. Дар, даний нам з неба, дуже соромно не викорастити сповна. Кожна людина повинна берегти його як зіницю ока, плекати власне тіло, однак не забувати про душу. Варто живитися любов*ю до оточуючих людей до дивовижної природи.
Адже воно і дійсно натільки чудове, яскраве і різномаїтне. В ньому нічого не має зайвого. Тому, що все будується на контрастах: не існувало б зла, то наврядчи існувало й добро. Не марнуй свого скарбу! Живи сповна, щоб кожен день був, немов останній!