1. Записати прийменники разом, окремо або через дефіс. В…наслідок, за…для, з…понад, у…разі, на…прикінці, з…посеред, по…серед, під…кінець, із…за, на…впроти, в…продовж, з…над, за…ради, з…перед, під…час, з…під, з…поміж, в…середині, на…в…коло, на…зустріч, в…результаті, не зважаючи…на, на…передодні, в…здовж, згідно…з, з…між, відповідно…до, в…супереч.
колись у країні Мова сталася сварка слово "дівчинка" і синонім посварилися через те що і та ,і той хотіли стати у реченнію. Синонім не потерпів такої зневаги і забравши всю свою сім"ю пішов. Відтоді караїна мова стала безбарвною все і всюди було майже однакове дуже тужили слова за своїми братами синонімами.
- Треба повернути синоніми, - сказав іменник.
- Без нього і мова не мова, - сказав займеннік, - про мене зовсім забули бо я з наим завжди працюю.
Так, так,треба повернути синонім.
Після наради всі вирушили шукати синонім. Слова вмовили Його повернутися, не вірете? Ачи написав би я твір без них?
Відокремлені члени речення
Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:
Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).
Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.
Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.
Відокремлені означення
Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:
1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:
Вмирав поет, залюблений у світ,
Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).
Деревця молоді, укриті білим пухом,
Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).
2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).
Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).
3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:
Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного
опору (О. Гончар).
У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),
4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).
Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).
5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).
До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).