1.Записати речення. Виділити межі речень, підкресливши граматичні
основи. Указати засоби зв'язку між у складному реченні.
Сіре небо кошлатилося брудними отарами, блищала дорога, а над річкою і
над калюжами підіймався серпанок. Тхнуло мокрими парканами, як з одного боку їхнього завулку, і там вони пропадали, ніби
туман їх поїдав. Пахло ще травою й мокрим листям; брудні хмари
Хиталися й вигинались, погойдуючи вкритими вологим болотом спинами
(В. Шевчук).​

Я вважаю треба бути доброю, щирою і сердечною людиною. Хоча в сучасному світі більш цінується прагматизм, цинізм та егоїзм, але яке б важке життя не було, треба памятати, що, по-перше, ми - люди і у важкі часи ми станемо на до один одному. А по-друге, майбутнє лише за щирими, сердечними, добрими людьми, адже саме вони працюють для блага інших і досягають висот. Лише праця від щірого серця творить не тільки продукти і послуги, а найголовніше, нематеріальні блага, які торкаються глибин душі. І найголовніше, небеса ніколи не забувають людину, яка є доброю, щирою і сердечною. А що може бути краще цього? 
Таким чином, я вважаю, що легше жити людині з добрим серцем, а ось виживати буде егоїст.
Краще щоб на нашому життєвому шляху зустрічалось якнайменше егоїстів.    

Море... Я дуже люблю море. Воно ніколи не буває одноманітним, нецікавим, бо щодня, навіть щохвилини воно різне. Таємниче, мінливе, неосяжне — воно хвилює душу, не залишає байдужим серце. Одного дня воно тихе й спокійне, наче велике дзеркало, холодне й прозоре. Сонячні промінчики, пронизуючи солону воду, сягають дна, лагідно торкаються золотавого піску та яскравих сяючих мушлей, гладеньких камінців та зеленуватих водоростей, ловлять маленьких спритних рибок, що зграйками весело бавляться біля берега. Наступного дня все раптом змінюється. Налетить поривчастий вітер і погонить хвилі до берега. Вода стає каламутно-зеленою, іноді — темно-синьою, а одного разу я бачив навіть вражаюче чорну. Не видно більше ані риб, ані мушлей, ані піску: є тільки шалені хвилі, які з силою б'ються в прибережний пісок. Тоді ми з батьками сидимо на березі та можемо тільки гати за силою моря. Хоча навіть у такі моменти море видається мені дивовижним. Я думаю, що воно велетень, з яким я можу позмагатися, і я кидаю в море камінці або голосно кричу. Але перемога завжди дістається йому, морю. Воно глушить мій голос і відкидає мій камінець на берег. Іноді мені здається, що я можу дивитись на море безкінечно.