1. Записати речення, вказати в них (підкреслити) прийменники.
Наш край улітку розмаїтий, як квітка. Як край лісу
крикнеш, таку й луну почуєш. Він у сімох водах руки
миє. Це ви утрьох злякалися вовка, а ми всімох тікали
від сови. Опісля простіше знати, як треба було
починати. Опісля нас хоч трава не рости. Якби мені
той розум поперед, що на послі. Не сунься, четвер,
поперед середи. У коло ставай та з усіма разом
починай. Не сиди день коло печі, гріючи плечі.
Стебла дерев спочатку мають будову, схожу з будовою трав’янистих дводольних рослин. До кінця першого року життя вони мають у середній частині серцевину і назовні від неї один шар деревини, пронизаний серцевинними променями. Навколо деревини розташовується камбіальні кільце, оточене клітинами кори. До складу кори входять сітовідние трубки лубу — провідники органічних речовин, а між ними знаходяться міцних луб’яних волокон. Крім того, у складі кори є багато клітин запасающей основної тканини. Під шкіркою, що покриває кору, в середині літа першого року життя виникає пробкова тканина, яка в наступні роки сильно розростається, а шкірка поступово відмирає. Великої шкоди молодим деревам завдають гризуни (миші, зайці), а іноді й кози, об’їдають молоду кору аж до самої деревини; знищуючи лубову частина кори і камбій, вони гублять дерева, оскільки органічні речовини не можуть доставлятися до коріння, а нові клітини без камбію не виникають. Необхідно вести боротьбу з подібними шкідниками молодих посадок і сіянців дерев. Протягом зими камбій в стеблах знаходиться в стані відносного спокою, але з першими теплими днями, при початку сніготанення, клітини його приходять в діяльний стан і починають ділитися. З продуктів поділу, відкладених всередину стебла, виникає другий річний шар деревини, а з клітин, відкладених назовні стебла, виникають нові сітовідние трубки та інші клітини лубу і основної тканини кори.
Объяснение:
http://roslunu.com.ua/b/664/
За сюжетом «Алхімік» — це твір про пошуки і знайдення істини. Він мав кільцеву композицію. Іспанський вівчар Сантьяго, як біблійний блудний син, мандрував світом, щоб переконатися, що обіцяний йому скарб лежав на тому місці, звідки й почалися його мандри. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші. Сантьяго наснився сон, один і той самий, декілька разів. Наснився скарб, до якого він може дійти. Хлопець не був впевнений, що це щось значить, але якась сила підштовхувала його до дії, і, як сказала йому ворожка, сон – це розмова Господа з нами, це те, що Він хоче сказати нам. Існує загальна мова, але є й та, яку під силу зрозуміти лише йому. Сантьяго вирішує послухатися знаків, які поставали на його шляху, і згодом, дійшов до пустелі, до пірамід, де мав бути скарб… Він вирушив туди зі шматком золота, який подарував йому славнозвісний Алхімік. Сантьяго почав копати, відшукувати скарб, який був так близько. І тут з’явилися розбійники, які жорстоко його відлупцювали. Адже саме вони не один рік подорожують у пошуках скарбу, але їм так і не вдалося його знайти. Тоді Сантьяго розповів розбійникам, що це місце біля пірамід він бачив увісні, на що один з бандитів відповів насмішкою, сказавши що «той дурень, вірить у такі нісенітниці». Він розповів, що йому колись також наснився такий сон, але ж він не такий безрозсудний і наївний, щоб в це повірити. Розбійник описав місце, яке побачив у сновидінні. І тоді Сантьяго зрозумів, це – саме те з чого він починав. Це неймовірно, але то була його домівка, в цьому місці він бував часто, і тому впізнав його. Так, скарб, який він шукав знаходився там, де він був найчастіше, зовсім поруч. Та щоб це зрозуміти, йому довелося так багато пройти, пережити. Та результат був цього вартий. І що головне, треба слухати знаки, підказки, якими життя нас щедро наділяє, і які ми у сучасному коловороті подій часто не помічаємо. Ми, впавши у відчай, після безрезультатних пошуків вибираємо «тиху гавань»… Ми не ризикуємо втілити свою мрію в реальність, не відважуємося пройти перешкоди і все ж таки знайти те, заради чого варто жити. Зізнаймося самим собі, чи наважимося ми пройти важкий шлях з випробуваннями без будь-яких гарантій на успіх? Єдиний гарант – ми самі, наші відчуття, наша сила та мужність, наша здібність слухати мову світу, мову Бога. Адже все – доля людства і доля кожного з нас пишеться однією рукою, все так пов’язано, все – одне ціле. І поки ми цього не зрозуміємо, доти не зможемо сповна відчути і переконатися в можливостях, які постають перед нами. Твір побудовано в певній послідовності: перед героєм постало завдання, яке він виконував протягом усього твору, послідовно, крок за кроком.
Объяснение:вроде то