1. Запишіть речення, розставивши потрібні розділові знаки. Підкресліть відокремлені додатки. З’ясуйте, яке смислове навантаження несуть відокремлені додатки в кожному реченні. 1. Учитель завжди підтримував Сашкове захоплення поезією особливо народною (С. Плачинда). 2. Окрім посуду трипільці виробляли фігурки Матері-землі (В. Таїк). 3. Софія Київська — джерело для пізнання історії нашої культури зокрема мистецтва Київської Русі (Д. Горбачов). 4. Окрім друкованого в Україні «Богословника» Шевченко, перебуваючи в дяка, міг ознайомитися і з окремими творами художньої літератури (Б. Чайковський). 5. До сьогодні перших українських книжок дійшло небагато зокрема «Повість минулих літ» Нестора Літописця, «Слово про Ігорів похід» невідомого автора, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. 6. Хлопець любив дерева, квіти, тварину, усе крім молока (Б. Лепкий). 7. За кошти князя Володимира Великого було придбано внутрішнє начиння Десятинної церкви включаючи ікони, хрести, посуд тощо (А. Багнюк).
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=926#ixzz4Roi0Rb4u
Є така притча. Повінь на Закарпатті. Чоловік прокинувся у своїй хаті тоді, коли вода сягнула печі, де він міцно спав. Поліз на горище, вибрався на дах. Почав благати Бога: “Господи милостивий і милосердний, порятуй мене!”
Підпливли рятувальники на човні.
- Дядьку, перелізайте в човна!
- Я почекаю, мене Бог порятує.
Вода прибуває. Чоловік молиться. Вдруге й утретє підпливали рятувальники, але він знову відмовився. Врешті вода сягнула горла, рота, очей. Утонув.
Коли його душа постала перед Богом, вона спитала:
- Чому Ти не врятував мене?
- Я тричі хотів тебе порятувати, посилаючи човна, - відповів Бог. – Ти відхилив мою поміч.
Ця притча стосується й нашої Вітчизни. Господь подав Україні свого рятівного човна.
Мусимо пам’ятати: Бог прихильний-таки до України й українців. Адже наперекір багатьом трагедіям і потрясінням ми збереглися як повноцінний і самобутній народ, а не якесь напівзабуте плем’я.
Після багатьох воєн у нас збереглися Софія і Києво-Печерська лавра, збереглося багато давніх ікон, наділених чудодійною силою.
Ми маємо сотні тисяч унікальних пісень, неповторне мистецтво писанкарства, вишивання, різьблення, дерев’яної архітектури, народного живопису. Маємо рідкісної енергетики і веселого зухвальства народні танці. Маємо мудрий і делікатний гумор. Маємо свою оригінальну культуру.
Отже, маємо Душу. Її не заперечить ніхто. Найлютіший наш ворог не заперечить