1. Запишіть. Визначте відокремлені члени речення. Поясніть пунктуацію при них.
1. Життя, молоде і зелене, шумить і бушує кругом. 2. Я поглядом, повним любові й тепла, на крихітку рідну дивився (В. Сосюра). 3. Життям і канчуками вчений, він загнаний на самий низ, останній гривеник Шевченку на перший пам’ятник приніс (Б. Олійник). 4. Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з буйної низенької хати (М. Коцюбинський). 5. Зять, Віктор, працює товарознавцем на складі госптоварів (Ю. Мушкетик). 6. Ніхто про це не знав, окрім купки вірних козаків (Марко Вовчок). 7. Він захитався і, нічого перед собою не бачачи, кинувся товаришеві на до Над комишами ще нижче, ніж учора, спускалось олив’яне небо (М. Коцюбинський).
2. Випишіть відокремлені другорядні члени речення (І — означення, ІІ — прикладка, ІІІ — обставина, ІV — додаток).
І. 1. Уже й вечір, тихий та гожий, спадав на землю (О. Ільченко). 2. Над головами небо, повне загадкових світів (П. Панч). 3.Стомлений, я заснув, але швидко прокинувся від холоду (І. Багмут). 4. Зовні спокійний, Петро жив усі ці місяці якоюсь внутрішньою тривогою (Н. Рибак).5. Село, зачароване зоряним небом, синіє розкиданими хатками (М. Стельмах). 6. Невгамовна, з широко відкритими на світ очима, Олеся ще з п’ятого класу захоплювалась дослідами над рослинами (О. Донченко).
ІІ. 1. Марко, юнга з шхуни «Колумб», ходив сьогодні додому на маяк, де його батько працював (М. Трублаїні). 2. Дочки — Ольга і Олена — визбирували на городі картоплю (В. Козаченко). 3. Вальдшнеп, або лісовий кулик, — благородна птиця темно-рудуватого кольору, з довгим дзьобом і довгими ногами (О. Вишня). 4. Деякі риби, як, наприклад, корюшка, в’ють під водою гнізда і відкладають туди ікру. 5. Він розхвилювався, і голос його щирим відгуком забринів у селянських серцях, особливо в серцях молоді (М. Стельмах).
ІІІ. 1. А пісня, наростаючи, пливла над берегом. 2. Раділи люди встаючи. 3. Посланця стального ми до зір послали, першими почавши в безкінечність шлях (В. Сосюра). 3. Все меншим став корабель, а згодом, з’єднавшись із голубим обрієм, він немовби потонув у ньому, і тільки білі вітрила ще довго маячили, нагадуючи весінню хмаринку. 4. Поважно, з острахом, наче до першої сповіді, приступив Семен до граматики (М. Коцюбинський). 5. Сюди, на берег Дніпра, і прийшла гуляти молодь (О. Копиленко).
ІV. 1. Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна (О. Донченко).2. А я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Леся Українка). 3. На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (Панас Мирний).
3. Записати висловлювання, розставляючи потрібні розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір одного речення (на вибір)
В історії кожного народу є пам’ятні події прив’язані до певних географічних місць. Через них ті місця події дати висвічуються нащадкам сива давнина пізнається ними власна далека й близька історія. Звідти з правічних часів і з недавніх століть долинає відгомін життя й боротьби наших предків. Знані й невідомі давні події Київської Русі немов глибинні живлющі джерела напоїли наснажили героїчним духом легенди й богатирські поеми-билини. Від них і нині свідомість сповнюється почуттям захоплення від донесених із давніх віків реальних картин буйної природи краси рідної землі.
Коли ми хочемо перейти дорогу, потрібно відшукати пішохідний перехід. Підійшовши до "зебри", уважно подивитися вліво й вправо. Переконавшись, обережно перейти дорогу, а не бігти. Найкраще, коли є світлофор. Він допомагає нам спокійно перейти на інший бік дороги. Але тут також потрібно гати за рухом легкових автомобілів. Іноді недосвідчені водії не звертають уваги на сигнал світлофору і їдуть прямо на людей.
Також щоб не сталося ДТП, створили окремі доріжки для пішоходів та для велосипедистів.
Головним національним багатством кожного народу є мова. Як відомо, немає народу без мови і немає мови, якщо зникає народ, що говорить на ній. З дитинства ми чуємо рідну мову, знайомимося з нею в школі, читаємо літературу рідною мовою. Цією мовою були написані найвідоміші твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського та інших українських письменників. Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Объяснение:
надеюсь