Зимою качкы залышають свои гнизда.Воны разом зи свойимы дитьмы видлитають у бильш тепле мисце.маты качька бере своих дитей та видлитае у тепле мисце у якому вона будуе соби та дитям нове жытло.у якому вонф прожывають блыжчю зыму та потим качка маты знов перебудову свое жытло у мисце блыжче до рички .маты пиклуеться про свойих диток и тому у зымку вона прояче йих пид криламы та сплять.матф качка будуе свое жытло з сухойи травы та гилок ддерева .Ще вона туды кладе трохы пуху щоб у зымку було теплише.свий дом вона будуе у маоленький нори абе,бил деверра в кущах.ридко але качки ше жывуть у ставках прячючы свий дим у камыш
Несподівано закінчилося тепле літо. Небо стало сіре і похмуре. Сонце все частіше ховається за сиві хмари. Дерева вбралися у яскраві шати. Час від часу пустотливий вітер зриває листки із дерев і жбурляє їх на землю. Один такий листок раптом залетів до мене у відкриту кватирку. Це осінь постукала до мене у вікно.
Осінь. Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори дерева, легкий вітерець, що гойдає гіллям, наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і зриває з них листя, щедро встеляючи ним землю під ногами. Жоден художник у світі не може передати всю палітру кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний шепіт листя під нашими ногами.
Осінь. Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори дерева, легкий вітерець, що гойдає гіллям, наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і зриває з них листя, щедро встеляючи ним землю під ногами. Жоден художник у світі не може передати всю палітру кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний шепіт листя під нашими ногами.