(1) І змінювалися племена, і відходили покоління людей на твоїх берегах, а ми очевидно як і предки наші несемо до тебе могутній Дніпре свої думи й пісні, спогади і мрії. (2) Хочемо бачити
тебе дужим, повноводим, вічним. (3) Хочемо чути мову твою, бо то лише здається, що твоя течія
безголоса. (4) Як багато ти знаєш Славутичу і як багато безперечно можеш розповісти. (5) Питечени
як кажуть крізь долю й душу народу нашого, крізь пісню й щире слово як символ вселюдського
єднання. (6) І води твої єднаються з водами інших рік і річечок, линуть до Чорного моря, до океа-
ну, що є Світовим. (7) Ідемо до тебе Дніпре на щастя маємо куди йти до розуміння одвічної рівно-
значимості моря й джерела, до усвідомлення твоєї збратаності з усім світом (За І. Чайковською).
Вставним реченням ускладнене речення
А 1
Б 3
в 5
г 7

р. Звертання необхідно виділити в реченнях
А 1; 3; 6
Б 1; 4; 7
в 2; 3; 4
г3; 6; 7
д4; 5; 7

1. Зробіть синтаксичний розбір одного простого речення зі звертанням або вставним словом (на вибір).​

1. На хвилину раптом стихли голоси й спинилися тіні. 2. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростає зелене листя. 3. В країнах теплих, полудневих злітає дощ із хмар рожевих, і переймають на путі його проміння золоті. 4. На річці бухикнуло весло та злякано крикнув кулик. 5. Ще мить — і сад загубить пишну вроду. 6. Уже давно стояла ніч над землею, і зорі виблискували з темного неба. 7. Чого світання так яснім в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка? 8. Черкне хтось сірник — і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич. 9. Колихнулося золоте море хлібів, і жайворонка не стало чути.

Люди часто судять про інших, спираючись на своє перше враження. Але не завжди такі міркування виявляються правильними. Багато людей пізніше змінюють свою думку, бачачи чемність та хоробрість, яких не помічали раніше.

Знаю одного героя, про якого перша думка також була несправедливою. Микита Кожум’яка — людина, про яку одразу не скажеш, що вона дужа та розумна. А цей хлопець не раз допомагав позбавитися печенігів.

От і цього разу він зумів перемогти. Сталося так, що князь Володимир уклав угоду з печенізьким ханом: чий боєць переможе велетня-бика, того й перемога в бою. Привели до князя Микиту. Цей сором’язливий хлопець, на перший погляд, зовсім не міг би здобути перемоги. Однак щойно Микита Кожум’яка опинився поруч із биком — вирвав з нього шмат м’яса голими руками. Бик впав на землю та й помер. Так Микита переміг не лише бика, але й печенігів.

Ворогам не вдалося одразу побачити велику силу і міць Микити; вони не виявили поваги до хлопця та були за це покарані. Князь Володимир на тому місці збудував місто Переяслав, яке стало кращою обороною проти печенігів та інших ворогів, що нападали на Київську Русь.