1) Знайдіть порушення законів милозвучності української мови, виправте їх.
Живемо у Одесі, оселились в Києві, оселилися у Ужгороді, зайшов в вагон, робітники і інженери, наука і освіта, дерева і кущі, прийшов й запитав, в кімнаті у Оксани, Степан й Галина, троянди і айстри, вовк й ягня. В своїй хаті й стіни помагають. И баран буцне, як зачепиш. У усякої троянди свої колючки. І удень з каганцем його не знайдеш. Мліє степ в малинових променях передвечірнього сонця. Поспіли груші і яблука на
Малина і ожина одійшли давно.
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…