10.Підрядну частину треба відділити з двох сторін комами в реченні:
а) там де низька моральність немає великої людини
б) і садила квіти біля вікон мама щоб краси у світі не було замало
в) кожен раз зустрічаю весну з відчуттям ніби у світі відбувається щос нове
г) умій жити так щоб у тебе з другом була єдність духу

ответУ статті акцентується увага на тому, що ремінісценції з Біблії, зарубіжної літератури, перекази, біблійні образи, звернення до східної та вітчизняної філософії доволі часто зустрічаються в епістолярних текстах У. Самчука. Завдяки претекстам епістолярій письменника сприймається в континуумі світової культури, тим самим створюється ситуація «співпричетності». Однак використання претекстів не є простим запозиченням: відбувається взаємовплив і трансформація тексту, що наслідується.

Ключові слова: інтертекст, алюзія, епістолярій, переказ, претекст, література, парафраз, запозичення.

В статье акцентируется внимание на том, что реминисценции из Библии, зарубежной литературы, пересказы, библейские образы, обращение к восточной и отечественной философии довольно часто встречаются в эпистолярных текстах У. Самчука. Благодаря претекстам эпистолярий писателя воспринимается в континууме мировой культуры, тем самым создается ситуация «сопричастности». Однако использование претекстов не является простым заимствованием: происходит взаимовлияние и трансформация текста,который наследуется.:

Объяснение:

Пером реаліста, знавця народного горя і нужди поет змальовує жахливі картини, розкриває двері убогих осель, зображує їх жителів з усіма характерними рисами. В його віршах виразно звучать мотиви протесту проти гноблення і віра в те, що страждання народне не може бути довічним. Жалібні мотиви, як у пісні народній, зливаються в єдиний стогін мільйонів, стають могутнім голосом соціального гніву і протесту. В цьому виявляються характерні риси художнього методу поета, який не тільки зафіксовує правдиві картини зубожіння, пролетаризації села в капіталістичних умовах, а й висловлює мрії про кращу долю, закликає до боротьби за неї. У вірші «Приходить час», який став народною піснею, Б. Грінченко закликає кожного свого сучасника сказати:

Чи він народу вірний син,

Чи тільки раб похилий він,

Чи раб похилий, чи боєць —

Хай кожен скаже навпростець!

І де він стане: чи до тих,

Що в путах сковані гидких,

Народ і край свій продають

Панам, що кров із його п’ють, —

А чи до сміливих борців,

Що серед бур похмурих днів

За рідний край, за нарід свій,

За долю-волю йдуть у бій?