10. Складіть розповідь про Великдень (5-7 речень), у якій містилось би два речення з однорідними членами та узагальнювальними словами. В одному з них УС нехай стоїть перед однорідними, а в іншому - після. -
З найдавніших часів людин замислюється над тим, що ж таке істина, та і є чи вона взагалі? Навіщо людині дані життя й у чому її зміст? Це вічні питання філософії. Деякі люди вважають, що істина – у знанні, інші – у вірі. Є ті, хто затверджує, що істина – у почуттях людей. І кожний з них буде по-своєму прав Немає чіткого визначення, що таке істина Кожна людина по- своєму трансформує це досить абстрактне поняття. Завжди, за всіх часів Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 люди шукали істину в складних і піднесених речах. На цьому тлі особливо вражає простота, з якого це поняття розкривається в Булгакова. Бесіда Иешуа з Понтієм Пілатом дає дуже просту відповідь на таке складне питання На питання прокуратора “Що таке істина?” Иешуа говорить: “Істина насамперед у тім, що в тебе болить голова, і болить так сильно, що ти легкодухо помышляешь про смерть. …Ти не можеш навіть і думати про що-небудь і мрієш тільки про те, щоб прийшов твій собака, єдине, очевидно, істота, до якого ти прив’язаний”. От вона, істина Иешуа не шукає її у високих словах і почуттях, а бачить її в прості й, на перший погляд, повсякденних речах. Для нього просто необхідно жити щирим життям, це єдино можливе для нього стан Створюючи цей образ, Булгаков показав, що й добро, і милосердя, і любов до людей є наслідком щирого життя, наслідком чесності з іншими й із самим собою. У сцені розмови Иешуа з Понтієм Пілатом відбувається зіткнення двох істин: позачасової, вічної істини Иешуа й “ершалаимской” істини Пілата Прокуратор намагається підштовхнути арештанта до неправди, не розуміючи його переконань: “Відповідай! Говорив?.. Або… не… говорив?”. Лише на мить він, здавалося б, осягає вічну істину Иешуа, але виганяє неї, як бачення. Пиляють не приймає неї, а тому й не проявляє милосердя до свого бранця Помилкове життя, не приемлющая істину, “у всій вроді” представлені жителями Москви. Вони брешуть, ніколи не виявляють свої щирі почуття. Тільки два чоловіки у всьому місті не бояться протиставити загальній брехні навколишню свою власну чесність – Маргарита й Іван Бездомний. Останній зумів не тільки визнати жахливими власні вірші, але й відмовитися, назавжди відмовитися від їхнього написання. Обоє ці героя, однак, не витримують “бою” з помилковим життям
Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.
істина, та і є чи вона взагалі? Навіщо людині дані життя й у чому її
зміст? Це вічні питання філософії. Деякі люди вважають, що
істина – у знанні, інші – у вірі. Є ті, хто затверджує, що істина – у
почуттях людей. І кожний з них буде по-своєму прав
Немає чіткого визначення, що таке істина Кожна людина по-
своєму трансформує це досить абстрактне поняття. Завжди, за
всіх часів Даний текст призначений тільки для приватного
використання 2005 люди шукали істину в складних і піднесених
речах. На цьому тлі особливо вражає простота, з якого це поняття
розкривається в Булгакова. Бесіда Иешуа з Понтієм Пілатом дає
дуже просту відповідь на таке складне питання
На питання прокуратора “Що таке істина?” Иешуа говорить: “Істина
насамперед у тім, що в тебе болить голова, і болить так сильно,
що ти легкодухо помышляешь про смерть. …Ти не можеш навіть і
думати про що-небудь і мрієш тільки про те, щоб прийшов твій
собака, єдине, очевидно, істота, до якого ти прив’язаний”. От
вона, істина Иешуа не шукає її у високих словах і почуттях, а
бачить її в прості й, на перший погляд, повсякденних речах. Для
нього просто необхідно жити щирим життям, це єдино можливе
для нього стан
Створюючи цей образ, Булгаков показав, що й добро, і
милосердя, і любов до людей є наслідком щирого життя,
наслідком чесності з іншими й із самим собою. У сцені розмови
Иешуа з Понтієм Пілатом відбувається зіткнення двох істин:
позачасової, вічної істини Иешуа й “ершалаимской” істини Пілата
Прокуратор намагається підштовхнути арештанта до неправди, не
розуміючи його переконань: “Відповідай! Говорив?..
Або… не… говорив?”. Лише на мить він, здавалося б, осягає вічну
істину Иешуа, але виганяє неї, як бачення. Пиляють не приймає
неї, а тому й не проявляє милосердя до свого бранця
Помилкове життя, не приемлющая істину, “у всій вроді”
представлені жителями Москви. Вони брешуть, ніколи не
виявляють свої щирі почуття. Тільки два чоловіки у всьому місті
не бояться протиставити загальній брехні навколишню свою
власну чесність – Маргарита й Іван Бездомний. Останній зумів не
тільки визнати жахливими власні вірші, але й відмовитися,
назавжди відмовитися від їхнього написання. Обоє ці героя,
однак, не витримують “бою” з помилковим життям
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.