100. Спишіть, розставляючи розділові знаки і правильно оформлюючи кожну репліку в діалозі.
Молода мати з дівчинкою їдуть до села. Жінка, що сидить по-
руч, запитує Куди доню їдеш? По бабусині казки! відповідає дівчин-
ка. Жінка посміхається і знову питає А ти любиш свою бабусю? А
хіба можна бабусю не любити дивується дівчинка (За В. Скуратів-
ським).​

Назву (додаток) міста (додаток) Житомир (додаток) повязують (присудок) з давньою (означення) легендою (додаток), про дружинника (додаток) київських (означення) князів (додаток). У дев*ятому столітті (обставина) дружинник (підмет) заснував (присудок) на високому (означення) березі річки Кам*янки (обставина), притоки Тетерева, (уточнювальний член) поселення (додаток). Відтоді (обставина) й веде (присудок) свій (означення) лік (додаток) місто Житомир (підмет). У часи  (обставина) монголо-татарської (означення) навали (обставина) місто (додаток) було зруйноване (присудок) дощенту (обставина). Та Житомир (підмет) знову (обставина) постав (присудок), у новій (означення) красі (додаток).

Вдячність - це память, без якої немає майбутнього. Вдячність - це знайти серед сотні мінусів невеличкий плюс. Вона підтримує в людях бажання робити добро іншим. Бажання робити добро іншим - це любов. Невдячність часто зроджує нехіть бути доброчинним. Всі ми відчуваємо потребу  визнання, коли зробимо щось, і брак того визнання  зменшує почуття людської доброзичливості. Виявлена ж тепла, сердечна вдячність служити поштовхом до дальших добрих діл. Вдячність - це любов до того, хто зробив нам добро, а любові ніхто нікому силою не може накинути.
 Взячність не скаржиться. Вдячність - це "у мене є значно більше аніж могло би бути". Вдячність - це інше імя щастя.