11. напишіть твір-опис «мальовниче місто рідне…», використовуючи пряму та непряму мову, діалог.

1.Василь Стус — людина рідкісної моральної обдарованості, голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності. Він зберіг свій стиль до кінця. І це було основою його трагедії. Він ніс даровану йому іскру Божу з гідністю й лицарською одвагою, не згинаючись і не обминаючи. На такій дорозі поети гинуть.
2.Прямо над нашими ворітьми стоїть зірниця, а повз ворота проходять люди і час. Як він іде – це найбільше видно по наших ясенах, по тому, що вони тримають на собі – чи весняну росу, чи зелені шуми, чи осінній смуток, чи зимові хустки. Іноді, коли я сплю, час приходить і до мене, постоїть-постоїть біля узголів’я та й злегка потягне за чуба малого, щоб він підіймався угору. Отак я й росту!
3.Призвичаєні  до  землі  переселенці  бралися  за  плуга  і  вирощували хліб. Вони годували  і випасали худобу, полювали на хижого звіра, займалися рибальством, бджільництвом. Праця цих роботящих людей давала плоди  (О. Опанович).
4Дуже  освічений  був  лікар  у  Ярослава  Мудрого.  Звали  його Саргісом. Знав цей лікар кілька мов, мав при собі багату медичну бібліотеку  (О. Єфімов).
5.Саме  інженери  примусили  вчених  подумати,  як  втрутитися в найглибші тайники кристалів, перетворити графіт на алмаз. Інколи вони вкраплені в метеоритах, що прилітають з космосу на  землю.  Очевидно,  створюють  їх  височенні  температури, надвисокі  тиснення удару при падінні на  землю 
6.Вельбот  відійшов  од  берега. З  вельбота мисливці  стежили  за двома  товаришами.  Сміливо  залишали  ті  під  собою  великі скелі. Та ось вони вже в тому місці, де треба закладати динамітні набої. Ножами вишкрябують ґрунт з-під скель. Роблять глибокі діри. Закладають  туди набої

Чимало людей поважають і щиро люблять цей доступний журнал, журнал-«учитель». Добрий супутник, що веде за руку свого учня, вчасно знаходячи підтримку, що не дає впасти, що оберігає від ударів. Це журнал віри, глибокої віри у своїх читачів, віри, який насичені його сторінки.  Щомісяця «Рідерз дайджест» усе більше розширює коло своїх постійних читачів, залучаючи своєю безпосередністю, сердечністю й глибоким поглядом на життя всього земної кулі, висвітлюючи ті або інші драми, долі, долі не прості, а учні на своєму яскравому й пам’ятному прикладі. Пам’ять про минуле, про нашу історію — от ще одна з найбільше яскраво виражених, відмінних рис цього «підручника життя», підручника як по історії, так і по літературі. Тут враховані найрізноманітніші смаки самих різнобічних читачів: і більше дорослих, і самих маленьких, котрих чекає «дитяча сторінка» з настільки улюбленими ребусами й загадками. Повна загадок і кожна особистість, перебуваючи на настільки глибокому вивченні мільйонів цікавих очей, що не терпить неправди, що звикли до безумовної правди журналу.Ця виняткова правда вказує читачам єдиний шлях істини, шлях, пошук якого «Рідерз дайджест» взяв на себе, більш ніж успішно справляючись із нелегким завданням. Драми людей, в кожному номері, змушують задуматися, бути може, навіть полюбити, захоплюючись мужністю, стійкістю героїв, що спочатку викликають співчуття, а потім несподівану радість за вдало сформовану їхню долю. Може виникнути враження, що це журнал певної тематики й строгої мови, але це обманчиво. Так, певні сторінки відведені миру техніки й медицини, але більше місце займає саме життя з її радостями й прикростями й… гумор.Гумор непідроблений, гумор з досвіду самих читачів. Сторінки сміху вчасно ставлять границі, створюючи ту мозаїку історій, науки й гумору, надаючи воістину ту райдужність «кольорового» матеріалу, де кожний колір на своєму місці й, втративши один, уже не буде тон сукупності відтінків. Але кожний із квітів журналу шукає «свого» читача, його внутрішній мир, його інтереси. Безумовно, це журнал для тих, кому не байдужні дорогі інших людей, шляхи їхніх роздумів, хто хоче й може мислити над минулим, сьогоденням, задуматися про прийдешнє. Його сторінки не можуть залишити байдужого й байдужим навіть самого вибагливого читача.  Із всіх кінців світу летять листа в редакцію — листа-прохання,   листів-подяки, листа-оповідання,   і   кожний  лист знаходить відповідь, відповідь повний, ясний, щиросердечний, саме та відповідь, що чекали.  «Рідерз дайджест» — це загальне серце, серце на всіх, це широка душа, душа, що однаково хворіє за всіх і тридцятилітній єдиний організм, що з таким нутром не зостариться.