11. Випишіть дієслова з тексту, визначте їх особу, вид, час, число. Ліс ще дрімає в передранішній тиші. Непорушно стоять дерева. Тихо навкруги.
Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься із свого затишку.
Ліс ще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то
спалахне сяйвом, немов від радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами,
блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу…
Зразок:
Дрімає – ІІІ ос., одн., теп. час, недок. вид.

Н. п’ятдесят

Р. п’ятдесяти і п’ятдесятьох

Д. п’ятдесяти і п’ятдесятьом

З. п’ятдесят або п’ятдесятьох

О. п’ятдесятьма і п’ятдесятьома

М. (на) п’ятдесяти і (на) п’ятдесятьох

Н. п’ятдесят шість

Р. п’ятдесяти шести, п’ятдесятьох шістьох

Д. п’ятдесяти шести, п’ятдесятьом шістьом

З. п’ятдесят шість,  п’ятдесятьох шістьох

О. п’ятдесятьма шістьма, п’ятдесятьома шістьома

М. (на) п’ятдесяти  шести, (на) п’ятдесятьох шістьох

Объяснение:

Н. вісімдесят

Р. вісімдесяти, вісімдесятьох

Д. вісімдесяти, вісімдесятьом

З. вісімдесят,  вісімдесятьох

О. вісімдесятьма, вісімдесятьома

М. (на) вісімдесяти, (на) вісімдесятьох

З радістю в душі і усмішкою на своєму  обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.

Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.

Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.

Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.

Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.