12. Поширеним звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено) А Зачекай Тетяно не жени від себе.
Б Дай Андрію знати яку долю ждати.
В Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись…
Г До тебе люба річенько ще вернеться весна…
13. Перед виділеним сполучником треба поставити кому в реченні (розділові знаки пропущено)
А Дощило і в повітрі віяло прохолодою.
Б Тільки дуб стоїть у листі і калина у намисті.
В Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.
Г Сяйливо блима яснозорий сад і місяць тане в ночі на долоні.
14. Перед виділеним сполучником треба поставити тире в реченні
А Над водою вставав туман і повіяло холодком.
Б Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.
В Наодинці зійдуть сльози болю і в душі розвіється юга.
Г Мар’яна замріяно співає і все навколо немовби прислухаєтся.
15. Перед виділеним сполучником НЕ ТРЕБА ставити розділовий знак у реченні
А Теплий погляд весни найперше зупинився на снігах і осіли сніги.
Б Приходить пісня і душа затьмарено усе на світі може зрозуміти.
В Перед наметом догоряла ватра і козаки сиділи на землі.
Г Знову хмуриться осінь і туманиться даль.
16. Кому пропущено в реченні
А Нас ніхто не чує, бо нас нікому чути.
Б Ми забуваємо, що ліки ростуть із землі.
В Камінь, що котиться мохом не поростає.
Г Ігрові шоу не такі важливі, як може здаватися.
17. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.
Б Зернина, що лягає в ґрунт, не журиться, коли і що із неї виросте.
В Для того, щоб млинець не прилипає до сковороди треба її змастити маслом.
Г Хто хоче мати друзів, той повинен діяти, не шкодуючи сил і часу.
18. Тире можна поставити на місці крапок у реченні
А Часом здається…що життя стає легшим і простішим.
Б Будинок має таємницю…про яку перехожі навіть не здогадуються.
В Якщо приїдете вчасно…можемо сходити в парк, що на тому березі.
Г Якщо ти за своє життя не посадив жодного дерева…плати за чисте повітря.
19. Після речення Цвіте бузок…треба поставити кому, якщо серед варіантів його продовження обрати
А …розносячи неймовірні пахощі.
Б …розлітається липовий пух.
В …настала травнева пора.
Г …тюльпани вже в’януть.
20. Після речення Пес заспокоївся…треба поставити двокрапку, якщо серед варіантів його продовження обрати
А …птахи заспівали, сонце сіло.
Б …кіт, навпаки, став на диби.
В …почувши запах господаря.
Г …нарешті його нагодували.
21. Після речення Сонце сідає…треба поставити тире, якщо серед варіантів його продовження обрати
А …забираючи із собою тепло.
Б …місяць вступає у свої права.
В …вітерець гуляє, тиша настає.
Г …одягаючи небо в червоні шати.
22. Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити тире в реченні
А Недавно відбулася знакова подія націоналістичні сили пішли на об’єднання.
Б Бабусиних подруг я пам’ятаю дуже добре всі вони були схожі між собою.
В До того ж пам’ятаймо літератор як і будь-хто інший дитина свого часу.
Г Промчався вершник по німій Полтаві у серці міста громом віддалось.
Нежить, ненависть, немічний, неактивний, негаразд, неабиякий, неблагонадійний, не можна, немає, не боязкий, невидимість, не вперше, не впізнаний, недобрати, недозрілий, не впору, не догодувати, не дружній, недоречі,не ласка, не людяний, не сестрин, не моя, неспокій, незайнятий справами, недосушити, недоробляти, не до ладу, непогода, недобирати, неволити, не вимушений, не абихто, немовби, незваний, не зясоване досі питання, не там, не легко, недогартований, недоліт, недосипати, не забутий усіма вчинок, не дорослий, не дорого, недорого, негусто, нейти, недовиконати, незчутися, невпорядкований, не краще.
Объяснение:
Бібліотека Ярослава Мудрого — за літописними свідченнями, перша бібліотека Київської Русі, що розташовувалася на території Софійського Собору в Києві.
Час заснування бібліотеки невідомий. У «Повісті минулих літ» про неї згадується під 1037 роком. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які — «суть реки напояющие вселенную», говорить, що «Ярославъ же сей, якоже рекохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви».
Це єдина згадка в літописних джерелах про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома. Мало відомостей і про первинне місце розташування книгозбірні й книгописної майстерні при ній, а також про кількісний і якісний склад її фонду.
Щодо книжок бібліотеки, літопис наголошує на винятково церковному їх спрямуванні. Очевидно, більшість із них справді були церковними, адже потреба в них диктувалася поширенням на Русі християнства. Одначе поряд з церковними перекладалися, очевидно, й книжки, що містили відомості зі світової історії, географії, астрономії, філософські та юридичні трактати, публіцистичні твори. Саме вони послужили основою для перетворювання Софії Київської на центр літописання і передової думки.
У Софії Київській було укладено перший літописний звід 1037-39 років, написано і проголошено знамените «Слово про Закон і Благодать» київського митрополита Іларіона, створено «Ізборник Святослава», написано «Послання до Смоленського пресвітера Фоми» київського митрополита Климента Смолятича. Знайомство з творами Іларіона і Климента Смолятича переконує в тому, що їм були відомі основні положення філософських вчень Платона, Арістотеля та інших філософів давніх часів.
Є підстави стверджувати, що бібліотека Софії Київської і книгописна майстерня, заклали основу бібліотеки Києво-Печерського монастиря, а також бібліотек інших великих міст Київської Русі. За підрахунками фахівців, книгозбірня Софійського собору налічувала понад 950 томів.
З приводу подальшої долі бібліотеки думки дослідників розділилися. Одні вважають, що частина її книг напередодні монголо-татарської навали розійшлася по бібліотеках різних соборів і монастирів, а решта загинула 1240 року при спаленні Києва. Інші сподіваються, що книги вдалося сховати десь у київських, а то навіть і прикиївських підземеллях. На думку відомого російського дослідника-книгознавця М. Розова, сліди бібліотеки Ярослава треба шукати в «Ізборнику Святослава», а також у 20 інших давньоруських рукописах, які зберігаються в Санкт-Петербурзі в Російській національній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Можливо, якісь книжки із Софії були переміщені в Києво-Печерський монастир. Павло Алеппський 1653 року писав, що в Києво-Печерському монастирі є прекрасне книгосховище з безліччю дорогих книг, у тому числі й пергаментних, яким не менше 500 років.
Проте бібліотека згоріла 1718 року, і визначити, які книжки із Софійського собору були в ній, вже неможливо.