У наш час дуже складно знайти підлітка, який би не користувався якимсь модним сучасним гаджетом – планшетом, смартфоном, айфоном, ігровою приставкою чи іншими „плодами цивілізації”. Навіть молодші школярі вимагають у батьків „круті” мобільні телефони, щоб не відрізнятися від однолітків.
За результатами практичних досліджень психологи довели, що сучасні підлітки не вміють жити без гаджетів. Вони звикли заповнювати ними увесь свій вільний час. Час, який міг би бути витрачений на самопізнання, постановку життєвих цілей, оволодіння новими корисними навичками та самовдосконалення, на спілкування з друзями та рідними.
Добре, якщо людина використовує гаджет для свого розвитку – це й справді надає багато можливостей для навчання, здобування нових знань та корисних знайомств, пошуку необхідної інформації. Але дуже часто, поринаючи у океан Всесвітньої Павутини, людина просто тікає від себе та від зовнішнього світу. Вона стає „віртуальною”, в неї з’являються такі ж „віртуальні” друзі, вона відправляється у „віртуальні” подорожі та створює „віртуальний” світ.
У наш час дуже складно знайти підлітка, який би не користувався якимсь модним сучасним гаджетом – планшетом, смартфоном, айфоном, ігровою приставкою чи іншими „плодами цивілізації”. Навіть молодші школярі вимагають у батьків „круті” мобільні телефони, щоб не відрізнятися від однолітків.
За результатами практичних досліджень психологи довели, що сучасні підлітки не вміють жити без гаджетів. Вони звикли заповнювати ними увесь свій вільний час. Час, який міг би бути витрачений на самопізнання, постановку життєвих цілей, оволодіння новими корисними навичками та самовдосконалення, на спілкування з друзями та рідними.
Добре, якщо людина використовує гаджет для свого розвитку – це й справді надає багато можливостей для навчання, здобування нових знань та корисних знайомств, пошуку необхідної інформації. Але дуже часто, поринаючи у океан Всесвітньої Павутини, людина просто тікає від себе та від зовнішнього світу. Вона стає „віртуальною”, в неї з’являються такі ж „віртуальні” друзі, вона відправляється у „віртуальні” подорожі та створює „віртуальний” світ.
Знову вечір… Я сиджу на підвіконні й прислухаюсь до гуркоту краплин дощу. Переплітаючись із дивовижною
музикою нічного міста, він створює абсолютно нову - неповторну мелодію. Ви колись прислухались до звучання
вечірнього міста? Гуркіт машин, спів вітру, гул,що доноситься з заповнених вулиць, сміх і плач дітей на
майданчиках, й навіть тихий стукіт закоханих сердець – усе це мелодія життя, мелодія сплетінь долі.
Усе навколо неначе поєднання звуків, які з`єднані самою долею. Тут невеличкі етюди на одну ніч, та об`ємні
сонати довжиною в ціле життя. Кожен витвір цієї музичної поезії існує в своєму ритмі. Усі вони, так чи інакше,
об`єднуються величезним виром почуттів.
Цей вир захоплює нас з головою, створює безкінечність гармоній...
В такі моменти відчуваєш себе невимовно малим – крихітною ноткою цієї невпинної музики… Проте, кожен звук
- важлива складова мелодії, якщо забрати з твору хоч одну нотку або додати зайву усе звучання зміниться…
Кожне слово вимовлене нами, рух й навіть подих це невеличка нотка, проте вслухаючись у те, як краплі води
відбиваються від скла, я розумію, що у шепоті дощу подекуди більше змісту ніж у всіх наших словах.
Лишень прислухайтесь, скільки ще не повіданих історій приховують його краплинки, скільки давно не граних
мелодій він знає, саме в ньому приховані безліч емоцій.
Варто лише заплющити очі й поринути у його проникливу музику, пустити її у найпотаємніші закутки душі, й
може тоді,хоч на хвильку, нам вдасться осягнути глибину того, що називають долею.
І ось я, сидячи за книжкою й вдихаючи аромат свіжої кави, ненароком задумуюсь кому ж під силу зіграти цей
величезний твір під назвою «Світ», проте не маю жодних сумнівів, Цей Композитор найвеличніший.