162. із поданих простих речень утворіть складнопідрядні, використавши для
оєднання їхніх частин слова з довідки. утворені речення запишіть.
1.кожен із нас любить українські пісні. вони нікого не лишають байдужими
довідка: які; про те, як; тому
а)
1накресліть схему зі останнього складених речень.
2)хто з виконавців сучасних українських пісень подобається вам найбільше? роз-
кажіть про нього. уживайте складнопідрядні речення.
ответ:Основн словотворення в українській мові: перехід з однієї частини мови в іншу
Категорія Будова слова. Словотвір
Увага! Тренувальні тести
Запускаємо Youtube канал "Світу слова" - приєднуйся!
Є дві великі групи в, за до яких в українській мові утворюються слова: морфологічна і неморфологічна. Вище ми розглянули морфологічну групу в словотвору, до яких належать: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, основоскладання, абревіація.
Неморфологічна група складається із морфологічно-синтаксичного, лексико—синтаксичного та лексико-семантичного в словотвору.
Найпоширенішим є морфологічно-синтаксичний б, який ще називають переходом однієї частини мови в іншу. Суть його досить слово не зазнає змін в написанні чи звучанн змінюється роль, яку воно відіграє в реченні, а також його значення. Наприклад, порівняймо два речення:
1. Український військовий корабель увійшов в гавань.
2. Кирило завжди мріяв стати військовим.
У в обох реченнях вживається слово «військовий», однак значення воно має різне. В першому випадку це прикметник, який є означенням до іменника «корабель». У другому випадку «військовий» - це іменник, що має значення - - особа, що служить у війську, в реченні слово – частина складеного присудка. Як бачимо «військовий» з прикметника перейшло в іменник і також змінилася його синтаксична роль. Саме тому цей б словотвору ще називають морфологічно-синтаксичним.
Объяснение:
Объяснение:
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!