** 174. У котрому рядку всі прислівники треба писати разом?
1. Зіtсподу, перед/учора, поза/rорiк, за/молоду, на/швидку.
2. На/зло, по/троє, від/тепер, у/трьох, по/тихеньку.
3. В/перше, що/найближче, абvде, в/ropy, в/перед.
**. 175.
У котрому рядку всі прислівники треба писати разом?
1. За/світла, аби/куди, що/півгодини, по/декуди, до/дому.
2. Не/далеко, не/до/речі, нізвідки, на/око, до/щенту.
3. Від/тоді, до/ранку, з/ранку, з/вечора, на/віки.
**. 176.
У котрому рядку всі прислівники треба писати разом?
1. Ані/трохи, де/коли, як/найзручніше, аби/де, до/дому.
2. Не/спроста, не/доречно, на/виворіт, од/віку, усередині.
3. У/четверо, потихеньку, на/перед, на/верху, на/весні.
**. 177.
У котрому рядку всі прислівники треба писати разом?
1. До/тепер, у/день, в/друге, аби/куди, ані/трохи.
2. Не/дорого (присл.), за/надто, на/виворіт, до/центу, до/ранку.
3. Від/давна, на/жаль, до/речі, за/багато, в/ropy.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!