19. визначте вид складнопідрядного речення
коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся…
a) з’ясувальне;
б) означальне;
b) обставинне часу;
г) обставинне допустове.
20. позначте складнопідрядне речення з неоднорідною підрядністю.
а доволі малої іскринки бува, щоб просвітліла людська голова, щоб нас охопила турбота не тільки про хліб та роботу.
б ніколи я не знав, як тяжко жить без солов’я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким.
в коли до тебе прилечу, засяє в сонці все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг.
г я бачила, як гинуло найкраще, як родичі мої гнили по тюрмах.
д хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну, щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луну.
21. визначте різновид складнопідрядного речення з кількома підрядними.
ми знаєм всі, з якого вийшли роду, в якій нас хаті мати сповила (м.ткач).
а складнопідрядне речення з однорідною супідрядністю.
б складнопідрядне речення з неоднорідною супідрядністю.
в складнопідрядне речення з послідовною підрядністю.
г складнопідрядне речення змішаного типу.
22. визначте різновид складнопідрядного речення з кількома підрядними.
але, слово честі, не треба позбавляти людину права посумувати тоді, коли їй сумно і коли думає вона про сумні речі (м.рильський).
а складнопідрядне речення з однорідною супідрядністю.
б складнопідрядне речення з неоднорідною супідрядністю.
в складнопідрядне речення з послідовною підрядністю.
г складнопідрядне речення змішаного типу.
23. укажіть складнопідрядне речення з підрядним обставинним
міри і ступеня :
а стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.
б за все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку.
в лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.
г цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумленому мареві.
д ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.
24. укажіть складнопідрядне речення з підрядним обставинним причини:
а настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас було.
б після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.
в настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!
г та не злічить віків, що встигли вже пройти.
д наговорив стільки, що і в шапку не забереш.
А Маруся прокидається ближче до обіду потягується, сил у неї немає що б, одягнутися просить Оленку до Ні чого їй робити не хочеться не курей нагодувати не води наносити, тільки сидить і думає чим би таким зайнятися, що б нічого не робити.
- Піду я працювати до панові, гроші заробляти, а ти залишайся тут і за господарством приглядывай, годуй їх, напувай.Я тобі приготувала на перший час вистачить.- сказала Оленка і пішла.
Пройшов рік. В будинку ледарка стала трохи працювати, правда курей стало поменше і їжі теж. Але Маруся запам'ятала одне правило очам страшно, а руки роблять.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.