2.Підкреслити граматичну основу, визначити види речень (двоскладне чи односкладне, вкажіть вид односкладних
речень)
1. Як хто прийде, то ви пропали (Леся Українка). 2.
Бажаєте прохолодитись, може? (Леся Українка) 3.
Поклянімось — недругам на зло — над Оріллю, що пливе у
вічність, жити так, щоб сором не було нашим дітям
глянути у вічі (М. Луків). 4. Сторожа, судді, війт — не
підступити (Л. Костенко). 5. І сам не знаю, — щоб одну
кохати, а другу в церкву до вінця вести (Л. Костенко). 6.
Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока того
(Л. Костенко). 7. Можна тільки відчуть з вишини, як до
сонця тяжіє земля (В. Степанюк). 8. За що себе корити?
(Л. Костенко) 9. Як мені серце примусити знов
повернутись в село? (А. Чубинський) 10. Не чуть їй в сні
глибокому, як купчаться сніги (Б. Степанюк). 11. На оцих
оновлених просторах лиш героям торувати путь (Б.
Степанюк). 12. Величезні історичні зміни в нашій
дійсності можна і треба показувати через долю людей,
через образи (О. Довженко). 13. Мріяти й шукати, доки
жити, шкварити байдужість на землі (В. Симоненко). 14.
До такого стану довести людину! (О. Гончар) 15. Бійцям не
можна спать на варті, плекать утому на лиці (М.Бажан).
16. Вас не забуть мені як рідну Третю Роту... (В. Сосюра).
17. Пером не можна написати, не можна і в казках сказати,
яких було багацько див! (І. Котляревський) 18. От злізти б
тут, побігать по широкому полю або полежать в траві (М.
Коцюбинський). 19. Йому хотілось, може, як ніколи, з
найвищої своєї вишини — побачить золотим узинське
поле, хай навіть як зерня величини (В. Степанюк). 20. Не
співати вже малим соловейкам... (О.Довженко)
Фольклор украинского народа является очень ценным сокровищем. Он формировался на протяжении многих веков и объединяет времена Киевской Руси с настоящим. Преодолевая различные препятствия на своем пути фольклор видоизменялся и приобретал разных жанровых воплощений. Окунувшись в историю мы можем найти знаменитые думы, которые превозносили победителей; наставления, что не потеряли актуальности до сегодня; легенды, баллады, сказки и многое другое.
Фольклор воплощает большую ценность еще потому, что лучшие произведения великих поэтов взятые из казны творчества народа, неизмеримо глубокой, разнообразной, чистой и мудрой. На основе фольклорных произведений на украинских землях формировались и разрастались театры, песенные произведения и даже художественное искусство.
Свое отношение к фольклору в своих размышлениях воплотил великий философ Григорий Сковорода, во время учебы он советовал ученикам обязательно изучать устное народное творчество, которое наиболее полно хранит сокровища народной мудрости. Он подчеркивал, что человек имеет право на уважение, что не забывает своего славного происхождения и может почерпнуть для себя все разнообразие мнений народного искусства, зрошеного кровью и слезами украинского народа.
Я считаю, что человек знающий свою историю и фольклор заслуживает называться настоящим патриотом. И что самое большое богатство находится не в самом устном народном творчестве, а в том что это творчество тронула в сердце.
Найдорожча в світі людина — це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати ділить з ними. Матері супроводжують нас усе своє життя. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви зберігають нас від життєвих турбот.
Скільки пісень, віршів, творів присвячено матері. Це і "Пісня про рушник" Андрія Малишка, і "Два кольори" Дмитра Павличка, і "Лебеді материнства" Василя Симоненка, і оповідання "Мати" Олександра Довженка та багато інших.
У вірші "Сива ластівка" Борис Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тихо стежка зацвіла
Вечоровою матіолою
Дивом-казкою світанковою...
Так, мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.
А Микола Сингаївський у своїй поезії "Мати" наголошує:
Від матері — слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері — мужність і перший політ,
і як мати для всіх — Батьківщина моя.
Моя мама — ніжна і добра, лагідна і красива жінка.
Скільки себе пам'ятаю, вона завжди поруч мене. І це настільки звично, що здається іншого не може й бути. її турботи сприймаються, як щось звичне, буденне. Але ми розуміємо, що за цим криється велика материнська любов. Адже для матері її дитина — найкраща в світі. Так каже народна мудрість. І це справедливо, бо тільки мати може побачити свою дитину такою, якою вона повинна і могла бути.
Мамин власний приклад багато значить для дитини. Моя мама ще з дитинства навчила мене поважати і любити людей, бути чесним і добрим, щирим і чуйним. І я намагаюсь бути де в чому схожим на свою матір, а також роблю все для того, щоб менш її ображати. Коли вона усміхнена, весела, то мені радість.
Скільки разів подумки я звертався до неї, молив про до в скрутний час. 1 вона завжди мені допомагала своєю вірною, незрадливою любов'ю, своїми порадами.
Відомий поет писав:
Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Не тільки Малишкова мати "недоспала ночей", не тільки вона давала синові "рушник вишиваний на щастя, на долю". Скільки матерів проводжали сина або доньку в дорогу, без надії побачити коли-небудь, але завжди чекаючи на порозі! Материна оселя — дім, де завжди ми бажані гості. Так тобі, рідна, за все! Земний тобі уклін.