2.Перепишіть речення, вставляючи в закінченнях пропущені літери, над особовими дієсловами вкажіть час, особу/рід, дієвідміну 1. Миті, що сі...мо, жн...мо, ку...мо віки залізні, ми ті, що в космос лєт...мо і простина...мо наскрізно безвісну даль (П. Усенко). 2. Де б не літав — поверн...шся додому, бо крила виростають із землі (Л. Горлач). 3. Ах, скільки радості, коли ти люб...ш землю, коли гармонії шука...ш у житті (П. Тичина). 4. Батьківську землю ми люб...мо всі ще від малої колиски (Т. Масенко). 5. Ід...ш і слуха...ш, і чу...ш рідну землю, що году... тебе не тільки хлібом і медом, ай думками, піснями і звичаями (О. Довженко). 6. Коли ж ти мрі...ш добре, працю...ш добре теє (М. Бажан). 7. Що за голос там співає, звідкіля та пісня лл... ться, часом душу сповиває, і лунає і смі...ться (Л. Первожайський). 8. Справжнє сонце навч...шся цінить, коли небо імлою повите (В. Забаштанський
З давніх поколінь в моїй сімї існували різноманітні звичаї.І я хочу розповісти про наші звичаї які ми виконуємо на Свят Вечір 6 січня. З самого ранку мама готує 12 страв головною стравою є кутя я допомагаю мамі у приготуванні.Мій менший брат тим часом прибирають будинок і йдуть купувати ялинку.Коли я з мамою закінчу приготування мама накриває на стіл білосніжну скатертину на якій вишиті снігурі ще нашоб прабабусею і тоді викладає на стіл страви. Тато з братом наряджають ялинку на якій починають сіяти святкові гірлянди.Ось уже прийшли гості-наша велика і дружня родина.Всі сідаємо за стіл І ЧЕКАЄМО КОЛИ ЗІЙДЕ ПЕРША ЗІРКА І ТІЛЬКИ ТОДІ ПОЧИНАЄМО КУШТУВАТИ СТРАВИ.Де-не-де чути дзвін вертепників.Повсюди колядують діти.'Христос народжується'.'Славімо його'.Ось такі традиції у нас на Різдво.
А) ето точно .
Вот стих
Ой не крийся, природо, не крийся,
що ти в тузі за літом, у тузі.
У туманах ти сниш... А чогось так сичі
розридалися в лузі.
Твої коси від смутку, від суму
вкрила прозолоть, ой ще й кривава.
Певно, й серце твоє взолотила печаль,
що така ти ласкава.
А була ж ти — як буря із громом!
А була ж ти — як ніч на Купала...
Безгоміння і сум. Безгоміння і сон.
Тільки зірка упала...
Ой там зірка десь впала, як згадка.
Засміялося серце у тузі!
Плачуть знову сичі... О, ридай же, молись:
ходить осінь у лузі.