2.) Прочитайте текст і виконайте завдання. Був туманний ранок, над будинками висіла сіро-коричнева пелена. Мій компаньйон перебу- вав у найкращому гуморі, без угаву говорив про кремонські скрипки та різницІо між скрипками Страдiварі й Аматі. Я мовчав, бо похмура погода та сумна справа неабияк мене пригнічували. Ви наче й не дуже думаєте про роботу, яку взяли на себе, — не витримав я. Я ще не маю фактів, відповів він. А теоретизувати, не знаючи всіх обставин справи, величезна помилка. Це вІТЛИває на безпомилковість висновків. Скоро Ви матимете факти, Ось Брікстон-роуд, а це — той будинок. - Правильно. Стій, кучере, стій! Ми не доїхали до будинку ярдів сто, але за наполяганням Холмса решту шляху пройшли пішки. Будинок № 3 по Лорістон-гарденс мав лиховісний і загрозливий вигляд. Це був один із чоти- рьох будинків, що стояли поряд, трохи відступивши від проїжджої частини вулиці; у двох із них хтось жив, ще два стояли порожніми. Останні світили трьома рядами сумних і понурих вікон, але за шибками, наче бiльма, де-не-де виднілися оголошення: «Здамо в найми». Маленькі палісад- ники із чахлою рослинністю відокремлювали ці будинки від вулиці; кожний із них перетинала вузька, жовтуватого кольору доріжка. Уночі пройшов дощ, і все було мокре. Палісадник перед будинком № 3 було обгороджено цегляним муром із дерев'яним парканчиком зверху; біля муру стояв дебелий констебль, оточений невеличким гуртом гаволовів, які витягували шиї та напру- жували очі в марній надії хоча б мигцем побачити, що саме відбувається в палісаднику. Мені здавалося, що Шерлок Холмс негайно побіжить у будинок і порине у вивчення таєм- ничої події. Та такого в його намірах і близько не було. З безтурботним виглядом він неквапли- во прогулявся туди й назад по бруківці, байдужим поглядом ковзаточи по небу, по землі, по бу- динках навпроти й по дерев'яному парканчику. Повільно пройшовши до будинку доріжкою, він Пильно дивився на земліо. Двічі зупинявся, й один раз я побачив, як він усміхнувся та задоволено щось вигукнув. На мокрій глиняній доріжці було чимало слідів, адже полісмени багато по ній по- походили, і я не уявляв собі, як може мій компаньйон сподіватися щось на ній прочитати. Проте я вже мав докази його дивовижно і й був переконаний, що він побачить багато такого, що сховано від мене за сімома печатками. Біля дверей будинку нас зустрів високий на зріст, із блідим обличчям і волоссям кольору со- ломи чоловік; кинувшись нам назустріч, він гаряче потиснув руку Холмсові. Як добре, що ви приїхали, сказав він, Я залишив усе так, як було, ніхто нічого не чіпав (За А. Конаном Дойлом). А. Визначте тему й головну думку тексту. Б. Поясніть лексичне значення виділених слів. В. Складіть і запишіть план стислого переказу. г. Перекажіть стисло текст за складеним планом (письмово). 63
Розставити розділові знаки у реченні слід так:
⇒ А здавалось, один тільки крок - і обнімуться стомлені долі.
⇒Я ще можу, та серце більше не лічитиме днів розлуки.
⇒Багато людей на світі, а ти у мене один.
⇒А в мене й досі при згадці про маленького білявого хлопчика та його стареньку бабцю пробігають по тілу мурашки, і стає страшно-страшно.
⇒ І тріснув лід, і стрепенулось серце, і зупинилась у мовчанні мить.
⇒Береза плаче тихими слізьми, а ми ті сльози навесні збираєм.
За правилом: розділові знаки у складних реченнях.
Між частинами ССР - кома.
Між частинами складного речення перед усіма сполучниками (як у передостанньому реченні) - кома.
Якщо друга частина речення виражає наслідок - тире.
Оживають на рушниках барвисті квіти... Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія.Народилася моя бабуся в невеликому селі . Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до іншого села .Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. «Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. Війна, тяжка праця в радгоспі», — говорить про себе моя бабуся.Через важку працю зранку до вечора в дитинстві, в юності не мала можливості вишивати. Мала тільки мрії... Добре, що гарні, красиві мрії здійснюються. Вишивати почала вже в зрілому віці, коли стало вистачати часу.Хай живе краса на вишиванці моєї бабусі! Хай співають пташки, пломеніє калина, хизуються красою різнокольорові квіти. Тут мудрість поколінь і невимовний талант моєї бабусі. Слава рукам, що створили таку красу!