ПРИКЛАД:Найчастіше уточнювальними бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини дії, означення, присудок, підмет, додаток.1. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (Ю. Яновський.)2. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холоду, з росою добре жати. (І. Франко.)3. Данилко [як?] радо, [а як саме?] з підскоком, біг до сусідів. (Петро Панч.)4. Над оболонню висять низько [які?] білі, [а які саме білі?] аж прозорі, хмари. (І. Нечуй-Левицький.)5. Під синім склепінням високого неба розкинувся [який?] широкий, [а який саме широкий?] аж до самого обрію, степ. (Ю. Бедзик.)Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнювальних залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цього й вимовляються вони з різною інтонацією.1. [де?] Там, [а де саме?] далеко, [а де саме далеко?] на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.) — [де?] Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Нечуй-Левицький.)2. [де?] У нас, [а де саме?] на Волині, найбільші й, мабуть, наймальовничіші озера. — Мені здається, що пейзажі [де?] в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.
Мій друг Вадик навчається в тому ж класі, що і я. Ми дуже дружні, майже не розлучаємося: разом проводимо дозвілля, готуємо уроки, допомагаючи один одному, вдвох ходимо на секцію футболу. Вадик - воротар, а я захисник. Тренер говорить, що наша дружба допомагає в спорті, ми розуміємо один одного без слів. Я радий, що маю такого хорошого, розумного й вірного друга і намагаюся бути для Вадика таким же товаришем, як він мені. Батьки підтримують нашу дружбу. Папа говорить, що мені пощастило - я знайшов доброго і розумного товариша. Наша дружба допомагає нам у навчанні, спорті і в житті. Я сподіваюся, що Вадик думає про мене так само.