Було це багато років тому. Коли я ще була(був) маленькою(маленьким). Я грала(грав) зі своєю бабусею у міському сквері. Граючи, я як і всі інші діти бігала(бігав), лепила(лепив) пасочки, гойдалася(гойдався) на гойдалках та раділа(радів) дитинству. Ось так було і того дня. Ми з бабусею вже збирались йти додому. Як недалеко від нас гралася дівчинка, яка тоді на думку моєї бабусі напевно загубилася. Ми підійшли до неї, як вона раптом почала плакати. Бабуся запитала чому вона плаче? А вона відповіла їй бурмочачи під носа, що загубила матусю і не знає що їй робити. Я невагаючись,одразу взяла(взяв) їі за руку і повела(повів) шукати батьків дівчинки. Поки ми шукали їі маму, ми познайомилися. Хоча ми тоді майже не вміли ще балакати, але я все одно запам'ятала(запам'ятав) цей день на завжди. Згодом, ми знайшли їі матусю, яка також бігала по скверу,шукаючи доньку. Ось так ми стали найкращими друзями. І навіть товаришуєм зараз.
Відповідь:
- Привіт , Даринко!
- Привіт !
- Сьогодні дуже гарна погода , чи не так ?
- Так , сонечко дарує багато нас вітаміну D , зігріває нас своїм теплом . Давай пройдемось парком , він уже у весняних шатах !
- Давай , мені , до речі , по дорозі .
- Дивись , як гарно цвіте кашка . Квіти настільки густо покрили собою всю частину парку , що , здається , випав сніг!
- Справді гарно ! А от дивись , он там сидить зозуля , а на іншій гілці дятел стукоче по корі дерева !
- Ох , я б залишилась тут назавжди , проте мушу йти додому , гора завдань сама себе не виконає ...
- Розумію , у мене теж саме ... Бувай !
- До завтра !
Пояснення: