Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Відповідь:
-Привіт Міша
-Привет, Анастасія
- Міша, де ти був цього літа?
-я їздив до табору в місто Крим. а ти де була?
-я була в Англії там дуже красиво. а ти був де-небудь ще?
-так, я був в Москві. ти вивчила Англійська мова відпочиваючи в Англії?
-я вивчила тільки пару фраз англійською, і навчилася розуміти мову англійців. а ти знаєш якісь мови?
-так, я в ідеалі знаю німецьку мову і зараз вчу французьку.
-французький складну мову?
-він складно вчитися, але мовити він дуже красиву мову
-я чула що його називають мовою кохання
-так це так, я думаю його назвали так саме через красу слів