«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий іб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Дієприслівник-це особлива незмінна форма дієслава, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, головну.
У речені дієприслівник ЗАВЖДИ виступає обставиною.
Дієприслівники відповідають на питання ЩО РОБЛЯЧИ?Наприклад:кажучи та ЩО ЗРОБИВШИ? Наприклад: намалювавши...
Дієприслівник має ознаки дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини)
Дієприслівник не має закінчення.
У кінці дієприслівників після Ч, Ш завжди пишуть літеру И..
Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом.
Дієприслівниковий зворот завжди є обставиною.
На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні.
В усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за до суфіксів вши, ши..
Не з дієприслівниками пишуть окремо. Наприклад не почувши, не зробивши..
Разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не...Наприклад нененавидячи
«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»
У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий іб Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть».
Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки.
Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.
Объяснение:
У речені дієприслівник ЗАВЖДИ виступає обставиною.
Дієприслівники відповідають на питання ЩО РОБЛЯЧИ?Наприклад:кажучи та ЩО ЗРОБИВШИ? Наприклад: намалювавши...
Дієприслівник має ознаки дієслова(час і вид) та прислівника(незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини)
Дієприслівник не має закінчення.
У кінці дієприслівників після Ч, Ш завжди пишуть літеру И..
Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим хворотом.
Дієприслівниковий зворот завжди є обставиною.
На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою або комами незалежно від його місця в реченні.
В усному мовлені дієприслівниковий зворот виділяють паузами.
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів учи ючи ачи ячи, а доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми дієслова за до суфіксів вши, ши..
Не з дієприслівниками пишуть окремо. Наприклад не почувши, не зробивши..
Разом з не пишуться тільки дієприслівники, утворені від дієслів, які не вживаються без не...Наприклад нененавидячи