22. У якому рядку наведено перелік імен, понять і цитат, що відповідає послідовності назв: «Фарбований Лис»
«Хуха-Моховинка» — «Цар Плаксій та Лоскотон» — «Са-
док вишневий коло хати...»?
А «Маленька, гарна, пухка, схожа на жовто-фіолетову
квіточку» — «Там цвіте краса-країна ІЗ дивним ім'ям
Сльозолий» — «засудження нечесного життя»
«милується матір'ю, дочкою, яку ще треба "научати"»;
Б«дивний і страшний звір, синій-синій» В. Коро-
лів-Старий — «злий, плаксивий, жорстокий, владний,
хитрий» — «Хрущі над вишнями гудуть»;
в І. Франко — В. Симоненко «три зустрічі з лихим
дідом» — Т. Шевченко;
Г«мавпа Фрузя» — «Лютий посіпака, ...Капітан Мака-
ка» — «вони роблять добро з повинності» — «пейзаж-
на лірика»;
Д «звір Остромис» — «І носив з собою сміх / В розма-
льованій торбині» — «боровинка, бо народилась вона
восени у бору» — «Сім'я вечеря коло хати».
Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за до Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.
Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй до або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається — тільки обраним.
Наш табір стояв майже на березі моря. Там росте єдине дерево — величезна стара акація. З одного боку до самого обрію — гарячий жовто-зелений степ, зліва — темно-зелена смужка виноградників, а біля села — гай мигдалевих дерев.
У селі, коло хат, є, звичайно, дерева, сади, але вони не такі розкішні, як у нас вдома. І ростуть там персики, виноград, абрикоси. Яблук майже немає. Зате цвітуть пишні величезні троянди, різного кольору, які ввечері так чудово пахнуть.
А з іншого боку — берег і море. Казкове, чудове, різне кожної хвилини. Ми прокидались дуже рано і бачили, як над степом підіймається червона куля сонця, небо з бузкового і синього стає яскраво-блакитним. Сонце з червоного і ласкавого перетворюється на сліпуче і пекуче. Вдень на сонці не можна було знаходитись, ми ховались під нашою улюбленою старою акацією. Вибігали, щоб поплавати і попірнати в прозорій синій воді, пошукати черепашок серед камінців на піску.
Якщо пройти трошки за село, дійдеш до скель. Ось там цікаво! Плаваєш з маскою і трубкою і бачиш різних риб, медуз, водорості, навіть крабів. Увечері вони вилазили на берег, можна було їх ловити.
А коли сонце сідало, все: і небо, і море — знову чудово змінювало свої кольори. Небо було і синім, і рожевим, і бузковим, навіть жовтогарячим. І море віддзеркалювало всі ці барви. Вночі природа відпочивала від спеки, а на чорному оксамитовому небі сяяли величезні яскраві зірки. І хвилі тихенько шелестіли, набігаючи на берег.