245. Неозначена форма дієслова е в реченні АДніпро повільно хотить свої води.
Б На вулиц раптово темніс
В Мiсто починатися прохолодою.
Г над нами простір, засіяни
Д Ця лампа світитиме ще недовго.
250.Дієсловами недоконаного виду е всі слова рядка
А пірнаги, журитися, зітхати, зітхнути
Б вітати, ловити, піднести, помилитися
В розповілатн, святкувати, сидіти, йти
Г в чинити, знати, промовляти, засинати
Д ігати, виступити, благати, класти
251. До друго дієвідміни належать усі дієслова рядка
А просити, хог тн, стрибати, веселитися
Б повідомити, давати, об'єднатися, стелити
В бачити, носити, боротися, полоти
Г креслити, стоятн, кроїти, клеїти
252. До другої дієвідміни належать усі дієслова рядка
А ходити, бачити, радіти, зелти
Б кричати, го ги, любити, злити
В колоти, радити, їздити, боятися
Г спати, свистити, кричати, мологи
Д носити, іржати, хотіти, ставити
253. Правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітива
А сiсти-сiдають
Бволити- ведуть
В стояти - стоять
Г котити-катають
Д подолати - долають
254. Правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітива
А носити-виносять
Б нести - несуть
В запросити - за
Г гуркотіти-гуркочуть
Д з'єднати-з'єднують
Нещодавно я була свідком досить бурхливої дискусії на дещо несподівану тему: чи потрібні сучасній людині усілякі правила поведінки, „доброго тону” і етикету? Переважала думка, що в наш прагматичний, мобільний і демократичний час всі ці „китайські церемонії” – річ абсолютно зайва. Цей висновок мене дещо збентежив, але водночас змусив замислитись: може і справді „добрі манери” – поняття застаріле? Та й на окремих диваків, які, аби відчинити двері на дзвінок, вдягають піджак, вітаючись, знімають капелюха, а видираючись з переповненого автобуса, намагаються подати руку дамі, ми найчастіше дивимося з іронічною посмішкою.
Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.
Проте, як казали древні, часи міняються, і ми міняємося разом з ними. Нині у всьому світі відчутна тенденція до уніфікації та спрощення норм поведінки. Людство стає більш демократичним, вільним, розкутим. У наших стосунках менше формальності та умовностей. І це чудово. Але відсутність умовностей зовсім не означає безцеремонності й нахабства, а розкутість – розв’язності та грубості у поведінці. Вічливість і делікатність у стосунках потрібні нашим сучасникам так само, як і колись. І так вже влаштована наша психіка, що, якими б модерними і просунутими ми б себе не вважали, нову людину сприймаємо саме за її зовнішністю і манерами. То може ми зовсім даремно „списуємо” в архів оті старомодні „гарні манери”, правила і те, що колись називалося добрим тоном? Звичайно, дещо у цьому „кодексі” і справді застріло. Та переконана, що і найсучаснішій людині зовсім не завадить знати, як слід поводитися на діловій зустрічі чи офіційному прийнятті, кому, як і коли подавати руку і ще цілу купу не менш важливих речей. Бо ж ці правила вигадані зовсім не для того, аби ускладнювати життя „простим хлопцям”. Адже добрі манери – це, насамперед б висловити свою повагу до інших. А це – завжди цінується людьми і ніколи не застаріває. Втім – не меншою мірою це і повага до самого себе. А ще психологи відзначають: людина, яка володіє добрими манерами, дотримується правил доброго тону у будь-якому товаристві почуває себе впевнено і комфортно. Хай навіть оточуючі цього і не розуміють. Адже, як зауважив один розумний чоловік, „ ваші добрі манери – найкращий захист від поганих манер іншого”.