263. Замість крапок уставте у речення відокремлені обставини місця і часу, які мають уточнювальний характер. (Скористай
відкою).
1. Та книга в нас на покуті, ..., лежить (А. Малиши
2. Того ж таки дня, ..., Чіпка зібрався в дорогу (Пана
Мирний). 3. Недалеко від Богуслава, ..., ..., розкинулося
село Семигори (І. Нечуй-Левицький). 4. І тут, ..., живу я
Україною (А. Кацнельсон). 5. Тоді, ..., сад був весь у цвіту
(А. Шевченко). 6. А недалеко од села, ..., насипана висока
могила (Панас Мирний). 7. Рано, ... , прокинулась і Харитя
(М. Коцюбинський). 8. Я в серці, ..., сховаю печаль свою
(Д. Павличко).

1. Вставного слова немає в реченні:

В) На щастя і печаль я маю право при них обох душа моя згора.

2. Вставного слова немає в реченні:

Б) Коли зійде нарешті благодать на ці священні пагорби і кручі?

3. Між підметом і присудком не ставиться тире в рядку:

Б) Дядько у мене веселий дивак.

4. У якому реченні з прямою мовою правильно поставлені розділові знаки?

В) ,,Бог не без милості, козак не без щастя”, - казав наш дідусь.

5. У якому реченні з прямою мовою правильно поставлені розділові знаки?

А) ,,Для України!” - кликав молодий голос (О. Кобилянська).

6. У якому реченні з прямою мовою правильно поставлені розділові знаки?

А) ,,Невже я тут? – говорила Рогніда. – Скільки часу минуло, як довго я ждала вісточки”

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство. (Юрій Шафраник)

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (Т. Шевченко)

Мова — духовне багатство народу. (Василь Сухомлинський)