28. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні А Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.
Б Спитай себе, дитина, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова; і в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова.
В У тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила.
Г Крім вогню, хлопче, треба мати ще й витримку.
Д Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.
29. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Шуми, вітер, шуми, буйний, на ліси, на гори.
Б Листоноше, у нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням та острахом водночас.
В Зараз ви кажете надзвичайно цікаві речі, Григорію Павловичу.
Г Піди, Марусю, піди, моя голубко, вибери моє збіжжя.
Д Скажи, Україно, звідки могутність незламна твоя?
30. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Ти чого це, дівко, на вулицю носа не показуєш?
Б Добридень, квітне, повелитель квіту.
В Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.
Г Здрастуй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля?
Д Нехай живе поезія, мій друже.
31. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Не шуми ти, луг, і не гасніть, далі!
Б Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.
В Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.
Г За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.
Д Командир, хай поблизу Дніпра відпочине воїна душа!
32. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Розкажи мені, сивий діду, про твої пережиті дні.
Б Неси мене, коне, до рідної хати.
В Зацвітай, моя синя квітка, не хилися та не в’ялися, не губи своєї сили.
Г Зрадний твій покров, лукава ти, весняна ніч!
Д Браття і дружина, краще ж нам потятим бути, ніж в полоні гинуть!
33. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Батько, хоч не рідний, то названий, я не знаю, як вам і дякувати за вашу раду.
Б Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночок.
В Вийся, жайворонок, над полями, розважай людську тугу ти піснями.
Г Дивіться, чоловіченьки, які в мене черевиченьки.
Д У світ широкий навпростець ти веди мене, надія!
мого друга звати остап. він невисокого зросту. лице у нього кругле. волосся русяве. очі блакитні, мов небо. він багато знає. мені з ним цікаво і весело. вчиться він теж добре. він сміливий і сильний. остап відвідує спортивну секцію. може захистити слабшого. він щирий і справедливий.
у нього є хобі. він гарно малює. про остапа можна ще багато сказати. головне, що він є хорошим другом.
у мене вдома вже два роки живе сухопутна черепаха люся. на сімейній раді ми вирішили, що не будемо її садити в акваріум або в якусь коробку, адже тварині, як і людині, потрібна свобода. люся у нас дуже волелюбна черепаха. вона повзає, де хоче і спить, коли захоче.
коли люся хоче їсти, вона виповзає на середину кухні, підводиться на передні лапи, витягає голову і крутить нею по сторонах. якби вона вміла говорити, вона б сказала: «люди, ви не бачите, я голодна! » люся дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю.
одного разу вночі я вийшла на кухню попити, не включила світло і ледь не наступила на черепаху. я дуже злякалася, навіть підстрибнула, а люся проповзла мимо, не звернувши на мене жодної уваги.
повзає люся дуже швидко, зовсім не як черепаха. якщо у неї є якась мета і вона до неї прагне, за нею не наздогнати. іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. у такі хвилини ми шкодуємо, що наша люся не вміє вимовляти які-небудь звуки (наприклад, гавкати, нявкати або щось ще).
а навчила мене люся доброти . турботи про когось опруч себе . тому,хто цього потребує. навчила цінувати дружбу .
моя люся дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю!
можна підставити іншу тваринку