Відповідь:Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добре знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на справжню «Мекку» туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром-Славутою, конче ступає на цю предковічну землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно відвідати легендарну Хортицю.Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розлогого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний острів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за сонячної погоди — велична і чарівна.Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя гранітних скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова збереглася і до наших днів.Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові.До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель та яруг. «Найстійкіша» — Чорна скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем цей похмурий стрімчак. За переказом, саме на Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.На Чорному бескиді в’юниться Зміїна печера, що являє собою природне урвище глибиною до чотирьох і шириною до одного метра. Переказують, що тут запорозькі козаки ховали військову казну.Довкруж Хортиці чимало напівзатоплених скель-острів-ців. Одна зі скель називається Запорозька миска. Це справді дивовижне творіння природи — виїмка діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки варили тут галушки завбільшки з кулак.Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний сімсотрічний дуб. Розповідають, що під дубом стояв зі своїм військом Богдан Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.Нині унікальна пам’ятка природи під охороною закону.
Кожна людина народжується в межах певної точки географії і є носієм тієї чи іншої національності. Вкрай важливо шанувати традиції і власні «коріння», оскільки саме загальна база об'єднує тисячі людей і змушує їх думати про загальне благополуччя. У кожної людини є батьки. Однак для того щоб відчувати себе повноцінною особистістю цього мало. Індивідуум не може існувати поза межами групи. Кожна людина повинна розуміти, що у нього є рідна мова і земля, а також історія і культура. Якщо відчуття єдності пропаде, то люди просто не зможуть мирно співіснувати. Саме історія робить життя окремого громадянина усвідомленої. Якщо людина не буде знати свого минулого, то він не зможе вибудувати «світле» майбутнє. Вивчати минуле варто тільки з огляду на те, що якщо люди не будуть знати помилок предків, то вони не зможуть виключити їх появи в майбутньому. Якщо абстрагуватися від історії, у людини просто не вийде правильно осмислити те, що він має і оцінити це по-справжньому. Дуже важливо, коли дійсно є з чим порівняти. Багато хто може сказати, що осягнути дух предків - це не першочергове завдання, що аж ніяк не так. Потрібно вивчати історію, що сформувалися підвалини, традиції і вже на їх базі формувати щось нове. Саме тому вказаного предмету приділяється так багато уваги, коли мова йде про шкільну програму. Багато хто недооцінює досвід минулих років, тому саме від нього потрібно відштовхуватися. В історії можна черпати силу і натхнення. Для людини властиво шукати причинно-наслідкові зв'язки або ж знаходити відповіді на питання. У цьому до історія народу.
Відповідь:Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добре знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на справжню «Мекку» туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром-Славутою, конче ступає на цю предковічну землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно відвідати легендарну Хортицю.Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розлогого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний острів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за сонячної погоди — велична і чарівна.Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя гранітних скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова збереглася і до наших днів.Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові.До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель та яруг. «Найстійкіша» — Чорна скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем цей похмурий стрімчак. За переказом, саме на Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.На Чорному бескиді в’юниться Зміїна печера, що являє собою природне урвище глибиною до чотирьох і шириною до одного метра. Переказують, що тут запорозькі козаки ховали військову казну.Довкруж Хортиці чимало напівзатоплених скель-острів-ців. Одна зі скель називається Запорозька миска. Це справді дивовижне творіння природи — виїмка діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки варили тут галушки завбільшки з кулак.Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний сімсотрічний дуб. Розповідають, що під дубом стояв зі своїм військом Богдан Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.Нині унікальна пам’ятка природи під охороною закону.
У кожної людини є батьки. Однак для того щоб відчувати себе повноцінною особистістю цього мало. Індивідуум не може існувати поза межами групи. Кожна людина повинна розуміти, що у нього є рідна мова і земля, а також історія і культура. Якщо відчуття єдності пропаде, то люди просто не зможуть мирно співіснувати. Саме історія робить життя окремого громадянина усвідомленої. Якщо людина не буде знати свого минулого, то він не зможе вибудувати «світле» майбутнє. Вивчати минуле варто тільки з огляду на те, що якщо люди не будуть знати помилок предків, то вони не зможуть виключити їх появи в майбутньому. Якщо абстрагуватися від історії, у людини просто не вийде правильно осмислити те, що він має і оцінити це по-справжньому. Дуже важливо, коли дійсно є з чим порівняти. Багато хто може сказати, що осягнути дух предків - це не першочергове завдання, що аж ніяк не так. Потрібно вивчати історію, що сформувалися підвалини, традиції і вже на їх базі формувати щось нове. Саме тому вказаного предмету приділяється так багато уваги, коли мова йде про шкільну програму. Багато хто недооцінює досвід минулих років, тому саме від нього потрібно відштовхуватися. В історії можна черпати силу і натхнення. Для людини властиво шукати причинно-наслідкові зв'язки або ж знаходити відповіді на питання. У цьому до історія народу.