3. Письмово. Виконайте літературний диктант «Упізнай героя» (за прочитаними розділами) Про кого йдеться?

1. Узагалі , вона давала сама собі дуже добрі поради (хоч дуже рідко дотримувалася їх), а іноді так жорстоко картала себе, що аж сльози виступали в неї на очах і навіть, пам’ятається, одного разу намагалася нам’яти собі вуха за те, що обдурила сама себе , граючи за двох у крокет.

2. Спочатку він позначив бігову доріжку, яка нагадувала коло («Точна форма не обов’язкова», пояснив він), і розставив на ній усе товариство. Не було рахунку:»раз – два – три – побігли!», а кожен починав бігти й зупинявся, коли заманеться, тому було невідомо, коли настане кінець грі.

3. … узяв годинника й похмуро вп’явся в нього очима, тоді вмочив його у свій чай та глянув ще раз, після чого не знайшов нічого кращого, як повторити: «Але ж масло було найвищого ґатунку!»

4. Незабаром … зовсім оскаженіла, тупотіла ногами і репетувала »Відтяти йому голову!» чи «Відтяти їй голову! Мало не щохвилини.»

5. Орудувати своїм фламінго виявилося найбільшою морокою. Нарешті вона навчилася затискати його під пахвою так, щоб не заважали ноги. Та тільки – но вона випростувала птахові шию й замірялася вдарити ним по їжакові, як фламінго тут – таки вигинався назад і зазирав їй у вічі з таким здивованим виразом, що годі було стримати сміх.

6. Вона сиділа, сумна та самотня, на невеликому виступі скелі. … так зітхала, наче в неї серце розривалося.

Кому належать слова?

7. Цікаво, скільки миль я пролетіла? Я, мабуть, наближаюся до центру Землі. Треба подумати: до нього щось близько чотирьох тисяч миль.

8. Давай вийдемо на берег, там я розповім тобі свою історію, тоді ти зрозумієш, чому саме я так ненавиджу кішок та собак.

9. У тому напрямі живе Капелюшник, а в тому живе Солоний Заєць. Відвідай кого хочеш із них. Вони обидва божевільні. … О, тут вже нічого не вдієш, ми всі тут божевільні. Я божевільний, та й ти теж божевільна. … Ти повинна бути божевільною, інакше ти б не прийшла сюди.

10. Бурчу, кричу на немовля, луплю його, як чхає!

Ото хай дурня не валя, до перчика звикає! Гу! Гу! Гу!

11. З часом треба поводитися правильно! Бач, якби ти з ним дружила, він робив би з годинником усе, що захочеш. Ось, припустимо, зараз дев’ята ранку – саме час початку уроків, а ти береш і шепочеш Часові одне слівце – і стрілки я – ак забігають!.. Пів на другу, час обідати.

12. Ага! Виходить, у тебе була не така вже хороша школа. У нашій школі додаткові уроки були з французької мови, музики і прання.

Зразок відповіді: 1 – Капелюшник, 2 – Білий Кролик, 3 – Аліса і т.д.

Відповідь:

МЕНЮРУБРИКИ

МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ

Joe Lindsley

29 березня 2020 27543 0

Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)

Фото: Газета «День»

ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»

У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.

Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.

Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.

Пояснення:

-Добридень, Сашко!

-О, Галю, привіт! На тренування спішиш?

-А я не чекала тебе зустріти в спортивній школі! Ти, здається, ніколи не цікавився спортом.

-Так, мені більше подобалося проводити час перед монітором. Але нещодавно я відірвався від віртуальних ігор!

-Хто це тебе надихнув займатися?

-Наш фізрук. Дмитро Іванович. Він запропонував мені після уроків приходити до нього в секцію, займатися легкою атлетікою!

-Ти, виходить, добре бігаєш?

-Так, я дуже спритний щодо бігу на короткі дистанції.

-А на довгі?

-Ще поки ні... Втомлююся швидко. Потрібно тренувати витривалість. Раніше я зовсім не звертав на неї уваги.

-Добре, що ти зацікавився нарешті фізкультурою. А я зі спортом не розлучаюся, ти знаєш!

-Так, Галю, меня відомо. Ти полюбляєш дівчачі види спорту!

-Справді, хлопці до нас не ходять! Сьогодні будемо робити вправи з мячиком, вигинатися, як тільки вдається! А ти приєднуйся до нас! Будеш першим у школі худоднім гімнастом!

-Уявляю себе з гулькою на голові та в гламурному тріко! Ні, мені до вподоби бігова дорожка! Ну. бувай, гімнастко!

-Бувай, Сашко! Дивись мені, не закидай тренування!

Не дочекаєшся! Щасти тобі!

Объяснение:

Диалог на тему Спорт