3. Прислівник у ролі присудка є в реченні А) Калина навпроти тішила нас червоним намистом.
Б) У парку біля школи тихо.
B) Хустинка в дівчинки зсунулась набік.
Г) Довго ботак сидіти з заплющеними очима.​

Називний (хто?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.

Родовий (кого?, чого?) - чотирьох тисяч вісімдесят дев'яти.

Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.

Знахідний (кого?, що?) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.

Орудний (ким?, чим?) - чотирьма тисячами вісімдесят дев'ятьма.

Давальний (кому?, чому?) - чотирьом тисячам вісімдесят дев'ятьом.

Місцевий (на кому?, на чому?) - на чотирьох тисячах вісімдесят дев'яти.

Кличний (вживається для звертання) - чотири тисячі вісімдесят дев'ять.

Відповідь:

Із завданням 11 все легко. Відповідь А) Шабля ранить тіло, а слово — душу.

А от що хотіли сказати завданням 10, я не знаю. Напевно, скоріш за все мають на увазі, що відповідь Б) Присудок — головний член речення. Бо і в інших випадках тире може і не бути, залежно від інтонації, від того, як написав автор. Але! Відповіді А), В), Г) — це цитати із віршів Ліни Костенко. І в усіх випадках там тире стоять! Я вже навіть перевірила у її збірці віршів.

Пояснення:

А) Десь блискавки – як бліци репортера,

проекція на хмару грозову.

На плечі стрибне слава, як пантера, –

він не помітив, бо косив траву.

В) Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.

На росах і дощах настояний бузок.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином,

а післязавтра — казкою казок.

Г) А через півжиття, коли ти вже здорожений,

ця нереальна мить — як сон серед садів!

Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,

і навіть той їжак, що в листі шарудів.