3. Ряд однорідних членів відділяється тире в реченні (розділові знаки пропущено) А У старого Івана Шевченка Тарасового діда святами завжди повно людей
у хаті дід Іван грамотний і в нього є велика книжка про святих мучеників
(С. Васильченко).
Б Ні незаймана краса Південного Криму ні раптова свіжість ні навіть увага
коханої тіточки Олени ніщо не радувало серця (М. Олійник).
В це стосується нас усіх хлібороба, ученого геолога гірника (О. Гончар).
ГДо жаги забажалося школяреві зробити самому таку книжечку обмалювати
візерунками і вписувати в неї ті пісні й вірші що йому припали до вподоби
(С. Васильченко).
ДУсе зберегла моя уява ті ночі зоряні, ті дні (В. Сосюра).​

Справжня осінь.
Тихий осінній день дивує чарівним багаттям природи. Поступово, навшпиньки підкрадається східний вітер, щоб востаннє обійняти золоте, зів яле листя. Збільшивши міць, вітер розхитує дерева, схиляються до землі тоненькі гілки, немов би хочуть ухопитися за землю. Наш знайомий вітерець стихає. Знову є можливість тихо помилуватися відблисками сонця крізь рожеве листячко. Але не надовго. Осінній вітер грайливий сьогодні, він знову зриває листя, яке покружлявши в повітрі злітає додолу. Ось вона справжня осінь.

У 1898 році, за шість років до смерті, Антон Павлович Чехов опублікував оповідання «Іонич», який викликав неоднозначну реакцію критиків. Втім, навіть неприхильні читачі визнали, що робота увійде в список кращих творів автора, - і мали рацію. Так, критик А. С. Глінка в 1903 році написав: «У чеховської галереї несвідомо байдужих людей, прімірённих з життям і глухих до голосу ідеалу, Іонич гідно займає чільне і почесне місце». Дмитра Старцева відразу ж записали в число «обивателів», тобто людей, які не мають високої мети в житті і живуть «за звичкою».