3. З поданих речень утворити складні синтаксичні конструкції. ( складні речення з різними видами зв’язку) 1. Вечоріло.2. Ми в’їхали в місто.3. Дорога повз фортецю захрясла підводами.4. Десь здіймався гуркіт, гомін, дзвони, чудне клекотіння.

2.Сонце прикрашає путь кораблеві.2. Без жалю віддає небо всі свої кольори грайливому морю.3. Мінливе, зрадливе, тільки небу вірне море відбиває всі ці дивовижні барви.

3.Життя людське схоже на криницю.2. Чим довше живе людина, тим глибша криниця.3. Глибина в ній незмірна.4. Вода чиста, джерельна, без каламуті та жабуриння.

4.Тихо в лісі.2. Не колихнеться найтонша гілочка.3. І раптом у цю тишу ввірвався далекий, ледь вловимий шум.4. Він наближався до дороги.5. Сонце сховалося.

Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.Напередодні ми як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів!

У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: “Зроби з них відвар і напої синочка”. “А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. “Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: “Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”. 

А далі моя бабуся протягувала ліки і лагідно промовляла: “І ти, Анютка, випий це відвар і обов'язково вилікуєшся”. Я випила гіркі ліки, навіть не скривившись, бо вірила, що скоро буду здорова.

Я була непосидючою дитиною і тому іноді падала, збивала коліна. Бабуся приходила мені на до Вона промивала мої забиті місця і клала на них лист подорожника. Я питала бабуню, чи до мені цей листочок і вона мені розповіла легенду.