30. Прочитайте. Виправте помилки у вживанні дієслів рахувати, числити, уважати.
1. Я знаю твоє гарне перо, чи можу, видаючи літературний
альманах, числити тебе в тім ділі? 2. Тяжко з батьком не числи-
тись. 3. Марія Петрушак була в селі на доброму рахунку. 4. Я
рахую, що те діло можна ще поправити. 5. Бабуся молилась, а я
числила зморшки на її чолі. 6. Ми рахували, що будемо перші в
цьому бізнесі. 7. Настя числила, що Марія заговорить першою,
але та мовчала (3 учн. творів).
відповідь:
мої мрії та бажання
пояснення:
немного больше
я вважаю, що мріяти - це досить добре, оскільки так у нас є можливість перетворити буденність у яскраві, сповнені радості моменти.
своє життя мені важко уявити без мрій. саме вони надихають до нових звершень, ставлять переді мною цілі, а також просто радують, особливо тоді, коли збуваються.
як і будь-яка людина, я часто мрію про звичайні речі: щоб мені купили щось нове.
я дуже люблю подорожувати, тому найчастіше мрію про цікаву поїздку. завдяки їй можна дізнатись нове, познайомитись з новими людьми, вивчити звичаї та традиції певної країни. найбільше люблю місця з цікавою історією і ще в дитинстві я хотіла стати археологом. мрію потрапити до індії.
ще одна моя мрія - полетіти до космосу. звичайно, це звучить дивно, оскільки я - звичайна людина і щоб здійснити таке бажання потрібні великі кошти і міцне здоров’я. але мене це не лякає. у майбутньому хочу досліджувати всесвіт, можливо, знайти планети на яких теж можливе життя.
а поки я ще дитина, то тільки мрію про такі великі речі. щоб добитись чогось у житті слід добре вчитись і мати хороші умови для створення свого майбутнього. зараз в україні війна і найбільше чого я хочу - це миру як у своїй країні, так і в усьому світі.
отже, що я можу сказати як висновок: мріяти ніколи не пізно і це чудово наповнюватиме ваше життя барвами.
відповідь:
відгомін минулого. сторінки української міфології
ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. а це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в ісуса христа. тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. це був спосіб життя наших предків, спосіб гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. давні українці мали свій олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. крім головних божеств: сварога, дажбога, перуна, велеса, ярила, купала, вони поклонялися сонцю, місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.
у родинному колі особливими почестями була наділена берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. з часом берегиня стає «хатньою» богинею. вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. зображалась або вишивалась берегиня на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. образ берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. невеликі зображення берегині з глини або міді носили на грудях. традиційне зображення берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. про це нагадує, зокрема, київська оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.
пояснення: